Сім днів мрій для важких та тривожних днів

У житті бувають моменти, коли людині здається, що те, що було для неї важливим, просто розпалося. Були якісь свої хороші плани, покладалися надії, а тим часом це все зійшло нанівець. Послухайте історію Марії, чиї плани на життя також змінилися.

Від Луки 1,26–38
А шостого місяця від Бога був посланий Ангел Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім’я Назарет, до діви, що заручена з мужем була, на ім’я йому Йосиф, із дому Давидового, а ім’я діві Марія. І, ввійшовши до неї, промовив: «Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!»

Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання. А Ангел промовив до неї: «Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.» А Марія озвалась до Ангела: «Як же станеться це, коли мужа не знаю?...» І Ангел промовив у відповідь їй: «Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий! А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною. Бо для Бога нема неможливої жадної речі!» А Марія промовила: «Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!» І відійшов Ангел від неї.

1. Для християнина, який дивиться зі сторони, сцена Благовіщення асоціюється з радістю. Але для Марії зустріч з ангелом означала руйнування будь-яких планів на життя. І ці наміри не були гріховні, Марія хотіла прожити своє життя з Богом. Її майбутнє мало стати знаком вірності Творцеві. Проте її плани так і не здійснилися. Як думаєте, що вона відчула, коли почула звернення ангела? Що дало їй сили, щоб подолати почуття невпевненості?

2. Чому наші плани руйнуються? Зрештою, інколи потрібно зовсім небагато, щоб ретельно побудоване майбутнє розбилося. Тоді в людині прокидаються різні важкі переживання та сумніви. Можна кричати до Бога: «Чому так відбувається?» Де Він у цьому всьому? Історія Марії показує, що, попри все, Бог присутній біля людини та супроводжує її. Чи можлива надія? Мабуть, тільки якщо ми дозволимо Богу бути з нами та дозволимо собі повірити, що це дійсно так. Розкажіть зараз Йому про свої труднощі.

3. Зараз спробуйте визначити, де у вашому повсякденному житті відчуваєте діяння Бога. Згадайте, коли був останній такий момент. Надія – це не те, що людина може в собі вимусити чи запрограмувати. Попросіть Бога, якщо вона вам потрібна.

Що найголовніше ви берете з цієї молитви? Спробуйте розповісти про це Богові.

Слава Отцю

Чи не найбільшим прокляттям сучасного світу є самотність. Суттєво, що вона може супроводжувати будь-кого, незалежно чи людина усамітнена, чи в оточенні інших. Мабуть, найчастіше самотність виникає через відчуття непорозуміння. Послухайте, що сталося в житті Єлизавети.

Від Луки 1,39–45

Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине. І ввійшла вона в дім Захарії, та й поздоровила Єлисавету. Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим, і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: «Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї! І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа? Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй! Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа!»

1. Життя Єлисавети було дуже складним. Вона була на схилі віку і не мала дітей. Її рідні сприймали це як знак безчестя та відсутності Бога. Тож коли вона завагітніла, їй стало легше на серці. Марія пішла до своєї родички, щоб дізнатися, як у неї справи. Вона не могла припустити, що наслідком цих відвідин стане така потужна дія Божого Духа. Що також вражає у цій зустрічі - це взаєморозуміння. Напевно, справедливо буде сказати, що ніхто не зміг зрозуміти Єлисавету так, як Марія. Ніхто також не знав, що переживала молода дівчина так, як знала її набагато старша родичка. Спробуйте уявити собі цей момент. Як ви думаєте: що вони обидві пережили під час цієї зустрічі?

2. Самотність – дивний стан. У ній людина прагне того, хто зможе прислухатися до ритму її серця та, водночас, може також уникати всіх проявів зацікавленості та чуйності. Безперечно одне – Бог, який наповнив Марію, відправив її до Єлисавети. Неважливо, чи її спонукала людська цікавість, чи бажання допомогти. Завдяки цьому Єлисавета сповнилася чистою радістю. Бог відправив до вас Своїх посланців. Людей, які сповнені емпатією, а також тих, які просто хочуть з вами спілкування. Як думаєте, кого Бог відправив до вас останнім часом? Що Він хотів сказати за допомогою цієї людини?

3. Щоб побороти самотність, потрібно звернути увагу на того, кого Бог нам посилає. Інколи буває так, що потрібно дозволити надіслати самого себе. Може у вашому оточенні є хтось, до кого Бог вас відправляє? Який був би перший крок у відповідь на цей виклик?

Можливо, є якась думка з цієї молитви, яку варто запам'ятати? Спробуйте сформулювати її і розповісти про це Богу. 

Слава Отцю

Інколи буває так, що наше повсякденне життя наповнене зловісним смутком. Це почуття таке настирливе, що для того, щоб з ним впоратися, людина повинна сховати його десь глибоко в серці, намагатися не думати про нього. Як наслідок, вона помічає, що повсякденне життя не лише не врятувалося від смутку, але й зникла з нього вся радість. Тоді людина мріє про радість, але дуже боїться смутку, бо знає, що їй доведеться з ним боротися. Захарія мав схожий досвід.

Від Луки 1,57–66
А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила. І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею. І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарія. І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде Іван! А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який названий був тим ім’ям! І кивали до батька його, як хотів би назвати його? Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались. І в тій хвилі уста та язик розв’язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога! І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все. А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: «Чим то буде дитина оця?» І Господня рука була з нею.

1. Надзвичайно вразливий момент, коли засмучені сусіди пробують за допомогою жестів порозумітися із німим Захарією. Можемо здогадатися, що Захарія був переповнений смутком не лише тому, що спілкування з ним було клопітким. Він також з гіркотою усвідомлював, що його син, можливо, ніколи не почує його голосу. Як, на вашу думку, Захарія пережив цей момент замкнутості? Що для нього було найбільш неприємним і складним? Як можемо уявити собі його молитву та контакт з Богом?

2. Коли людина зустрічається з Богом, то переживає проникливе відчуття безпеки та прийняття. У такому досвіді не потрібно боятися того, що, можливо, сховано у нашому серці. Бо навіть найтемніша темрява не зрівняється зі Світлом Божим. Наскільки у вас присутнє прагнення свободи? Можливо, було б добре поговорити з Богом про свою ситуацію? Іноді з Ним навіть варто посперечатися.  

3. Можливо, у вашому повсякденному житті є справа, людина чи місце, де відчуваєте, що починаєте відкриватися. Що конкретно можна зробити для того, щоб цей процес відбувся? Якщо хочете, то зараз саме час прийняти рішення в цьому питанні.

Наприкінці цієї молитви спробуйте уявити місце, де ви відчуваєте себе в безпеці. Побачте, що поруч з вами є Ісус. Можете розповісти Йому про те, що для вас зараз важливо.

Слава Отцю

Коли людина дивиться на відстані на те, що прожила, може складатися враження, що відбувалося багато зла. Інколи вона була його жертвою, а інколи – винуватцем. В будь-якому випадку, відчуваючи гнів, смуток, розчарування чи провину, мріємо про примирення. Послухай, як Йосиф отримав звістку про те, що його дружина вагітна.

Від Матвія 1,18–25
Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосифом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого. А Йосиф, муж її, бувши праведний, і не бажавши ославити її, хотів тайкома відпустити її. Коли ж він те подумав, ось з’явивсь йому Ангел Господній у сні, промовляючи: «Йосифе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого. І вона вродить Сина, ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів.» А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає: Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: «З нами Бог». Як прокинувся ж Йосиф зо сну, то зробив, як звелів йому Ангел Господній, і прийняв він дружину свою. І не знав він її, аж Сина свого первородженого вона породила, а він дав Йому ймення Ісус.

1. Можна роздумувати про момент сну Йосифа. Раніше, він хотів відмовитися від дружини із справедливого мотиву, що здавалося йому єдиним правильним рішенням. Це не була погана чи неправильна ідея. Його самого, напевно, сприйняли б як дивака, але таким чином вберіг Марію від принизливого суду за невірність. Проте приходить натхнення та йому вказують шлях, який до цього часу здавався абсолютно неможливим. Як ви думаєте, що відбувалося в серці Йосифа, коли Бог показав йому новий погляд на життя? Йосиф довірився цій думці; як думаєте - чому?

2. Слід зазначити, що примирення і прощення - це не одне й те саме. Бо прощення - це наше особисте рішення. Відмовляємося від помсти. Примирення вимагає відданості обох сторін. Іноді, однак, жоден з цих способів не є можливим. Має щось відбутися у серці людини, щоб взагалі  вона позитивно подумала про примирення. Дії є лише наслідком цього імпульсу. Наскільки у вас всередині є готовність прагнути до примирення? Про що було б добре просити Бога, щоб це примирення стало реальністю?

3. Прощення і примирення - це іноді складний процес. Можливо, зараз вдалий час для того, щоб ухвалити якісь рішення з цього приводу? Якщо вам важко, спробуйте поговорити про це з Богом.

Пережити прощення і примирення - це те саме, що впустити свіже повітря в запліснявіле серце. Спробуйте поговорити з Ісусом про те, що сталося в цій молитві.

Слава Отцю

Можна прожити на одному місці багато років, але ніколи не відчувати себе вдома. Дім - це не лише місце, де людина просто постійно живе. Дім - це місце, де серце людини відчуває себе в безпеці. Тому особливо емоційно саме тоді, коли доводиться залишати рідну домівку. Послухайте історію подорожі Йосифа та Марії. 

Від Луки 2,1–7
І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю. Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній. І всі йшли записатися, кожен у місто своє. Пішов теж і Йосиф із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового, щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна. І сталось, як були вони там, то настав їй день породити. І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них.

1. Справді, євангельське молоде подружжя не зазнало ні війни, ані економічної еміграції. Однак вони були змушені здійснити далеку подорож без жодних гарантій безпеки. Враховуючи стан Марії, їм потрібно спокійно чекати рішення вдома, в Назареті. Спробуйте уявити свою розмову з ними безпосередньо перед поїздкою. Про що б Ви хотіли їх запитати? Може, варто було б їм щось сказати? А може, просто замість розмов, в уяві ви б змогли допомогти їм зібрати речі?

2. Історія подорожі Йосифа та Марії - це не лише історія двох молодих людей, але й історія народження Бога як людини в умовах, що торкаються людської гідності. Тепер Бог сам відчуває, що таке не мати домівки. Хоча у нього був вибір, в яку сімейну та соціальну історію увійти, він обирає не найпростішу. Чому? Напевно, для того, щоб він міг пережити те саме, що переживають люди, в тому числі і безпритульні. Щоб ви могли без страху ділитися з Ним тим, що переживаєте. Він дійсно розуміє, що відбувається всередині вас, і Він хоче почути про це. 

3. Іноді важливо не лише чесно і відкрито говорити з Богом, але й дозволити Йому промовляти до нашого серця. Запитайте Його, що Він хотів би розповісти вам про Свою безпритульність.

Безпритульність і незахищеність - це стан, який супроводжував Ісуса з перших хвилин його життя. Постарайтеся в кінці підвести підсумок цієї молитви разом з Ним.

Слава Отцю

Усвідомлення сенсу - одна з найсильніших людських потреб. Часто це спосіб впоратися зі стражданням. Це також потреба, яка може показати нам, що ми не відчуваємо, що знаходимося на правильному місці в житті. Послухайте про життя Симеона та його пошуки сенсу життя:

Від Луки 2,25–32
І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Симеон, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому. І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього. І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним, тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив: «Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!»

1. Життя Симеона переплітається, з одного боку, з усвідомленням страждань свого народу, змученого римською неволею, а з іншого - з особистою історією очікування виконання свого призначення. У серці Симеона, напевно, не раз виникало нетерпляче запитання: "Коли ж це все закінчиться?" Ми зустрічаємо його в той момент, коли ця гіркота змінюється радістю, бо він побачив своє спасіння. Уявіть собі, що ви теж там, у храмі, спостерігаєте за цією зустріччю. Про що б ви могли запитати Симеона? Чи ви хотіли б розповісти йому про свою боротьбу, про свої пошуки сенсу життя? Що він міг би вам порадити?

2. Коли Симеон сподівається на розраду Ізраїлю на довгі роки, він зовсім не очікує побачити його звільнення. Він чекає, коли Бог покаже, що він вірний своєму слову. Бо іноді ми виявляємо, що здатні впоратися зі стражданнями завдяки тому, що ми не самотні. Сенс, який тоді приходить до нас, - це не мета, яка виправдовувала наші страждання, а впевненість у тому, що нас любить той, хто розуміє, що в нас відбувається. Дуже легко дозволити замкнути себе в стражданнях і занурити в темряву. Однак Симеон пережив цей важкий час завдяки своїм стосункам з Богом. Знайдіть хвилину, щоб розповісти Богу про те, що вас болить, з чим ви боретеся. Однак важливо, щоб ви також вислухали Його відповідь.

3. Бог має різні способи впустити трохи світла в нашу темряву. Він посилає нам добрих людей, сподіваючись, що вони покажуть нам серце. Іноді він приходить безпосередньо до нашого серця, даруючи йому розраду. Про яку благодать ви б хотіли попросити у Бога, щоб впоратися зі стражданнями?

Наостанок спробуйте підсумувати цей час молитви. Розкажи Ісусу, що було найбільш значущим у ньому.

Слава Отцю

Бувають дні, коли людина почуває себе так, як човен під час шторму. Вона відчуває, що її життя захльостують величезні хвилі, над якими вона не владна. Безпорадність і страх поступово забирають радість життя. Послухайте, як Йосиф і Марія впоралися з почуттям небезпеки.

Від Матея 2,13–16
Як вони ж відійшли, ось Ангел Господній з’явивсь у сні Йосифові та й сказав: «Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити.» І він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту. І він там зоставався аж до смерти Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком, який провіщає: «Із Єгипту покликав Я Сина Свого». Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за часом, що його в мудреців він був випитав. Тоді справдилось те, що сказав Єремія пророк, промовляючи: «Чути голос у Рамі, плач і ридання та голосіння велике: Рахиль плаче за дітьми своїми, і не дається розважити себе, бо нема їх». Коли ж Ірод умер, ось Ангел Господній з’явився в Єгипті вві сні Йосифові, та й промовив: «Уставай, візьми Дитятко та матір Його, та йди в землю Ізраїлеву, бо вимерли ті, хто шукав був душу Дитини». І він устав, узяв Дитятко та матір Його, і прийшов у землю Ізраїлеву. Та прочувши, що царює в Юдеї Архелай, замість Ірода, батька свого, побоявся піти туди він. А вві сні остережений, відійшов до країв галілейських. А прибувши, оселився у місті, на ім’я Назарет, щоб збулося пророками сказане, що Він Назарянин буде званий.

1. Спробуйте подивитися на цю історію з Божої точки зору. У Його діях можна побачити послідовне намагання врятувати людину. Коли Він стикається з перешкодою, Він прагне її подолати. Він співпереживає кожному, хто терпить від зла і страждань. Уявіть собі, що пережив Бог, коли побачив, як зло намагається зірвати Його план спасіння. Як ви думаєте, що було на серці у Бога, коли Він побачив стільки страждань?

2. Спробуйте подивитися на своє життя Божими очима. Ви можете пригадати ті конкретні ситуації, які змушували вас мріяти про почуття безпеки. Пережити їх знову, але вже не наодинці, а разом з Богом. Ти можеш розповісти Йому про те, що відбувалося в тобі. І не забудьте запитати Його точку зору.

3. Цей євангельський уривок показує, що Бог не залишає тих, хто страждає. Він також дарує їм добрі думки та натхнення допомагати іншим. Яке натхнення Бог дає вам сьогодні?

Наприкінці цієї молитви спробуйте виокремити те, що було для вас найбільш значущим. Ви все ще можете радитися з Богом і просити Його про просвітлення.  

Слава Отцю