Уяви, що ти йдеш вузьким двориком уночі. Ти чуєш кроки, шурхіт одежі, шум натовпу. Попереду Ісус, спокійний і незворушний. Його погляд тихий, але пронизаний любов’ю і силою. Ти відчуваєш: Він іде прямо на зустріч своєму призначенню.

Євангеліє
Мр. 65 зач. 14, 43 – 15, 1.

43. в той час, як Ісус говорив учням своїм. прибув Юда, один з дванадцятьох, і з ним юрба з мечами та киями, від первосвящеників, книжників і старших. 44. Його зрадник дав був їм знак, кажучи: «Кого поцілую, то він: візьміть його й ведіте під доброю сторожею». 45. І прийшовши, зараз приступив до Ісуса й каже:

– Учителю!

І поцілував його. 46. Вони ж наклали на нього руки схопили його. 47. Один із тих, що були там, витягнув меч вдарив слугу первосвященика й відтяв йому вухо. 48. Ісус, звернувшись до них, сказав їм:

– Немов на розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб мене піймати. 49. Щодня був я між вами, навчаючи у храмі, і ви мене не схопили. Та це – щоб збулося Писання.

50. Тоді всі, лишивши його, втекли.

51. Якийсь же юнак, загорнений в одне лиш покривало, ішов за ним. 52. Його схопили, і він, покинувши покривало, втік від них нагий.

53. Повели Ісуса до первосвященика; і зібрались усі первосвященики, старші та книжники. 54. Петро ж ішов слідом за ним здалека аж усередину до двору первосвященика і, сівши з слугами, грівся при вогні. 55. Первосвященики і вся рада шукали свідчення на Ісуса, щоб його вбити, та не находили. 56. Багато бо свідчило неправдиво проти нього, але свідчення їхні не були згідні. 57. Та деякі, підвівшись, так свідчили проти нього ложно:

58. – Ми чули, як він говорив: зруйную храм цей рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний.

59. Але й ці свідчення не були між собою згідні. 60. Тоді первосвященик, вставши посередині, спитав Ісуса:

– Не відповідаєш нічого, що оці свідчать проти тебе?

61. Та він мовчав і нічого не відповідав. Знову спитав його первосвященик і каже йому:

– Чи ти єси Христос, Син Благословенного?

62. Ісус відповів:

– Я є; і побачите Сина чоловічого, що сидітиме праворуч Всемогутнього та йтиме на хмарах небесних.

63. Тоді первосвященик роздер на собі одежу й каже:

– Навіщо нам іще свідків ? 64. Ви чули богохульство! Як вам здається?

І всі вони присудили, що він винен смерти. 65. Деякі стали плювати на нього, закривати йому лице й бити його по щоках та казали йому:

– Пророкуй!

– Слуги також били його по щоках.

66. Коли Петро був внизу на подвір'ї, приходить одна з служниць первосвященика 67. і, побачивши Петра, що грівся, подивилась на нього й каже:

– І ти був з Ісусом Назарянином.

68. Та він відрікся, кажучи:

– Не знаю і не розумію, що ти кажеш.

І він вийшов на переддвір'я. Тут заспівав півень.

69. Служниця, побачивши його знову, почала говорити тим, що там стояли:

– Цей із них.

70. Та він відрікся знову. І трохи згодом ті, що там стояли, сказали до Петра:

– Ти справді з них, бо ти галилеянин.

71. Тоді він став клястися і божитися, кажучи:

– Не знаю цього чоловіка, про якого говорите.

72. І зараз же удруге заспівав півень. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив до нього: «Перше ніж півень заспіває двічі, тричі мене відречешся». Та й заридав гірко.

1. Зараз же первосвященики вчинили нараду із старшими та книжниками – увесь синедріон. Зв'язавши Ісуса, вони повели й видали його Пилатові.

Ісус — спокійний… хоч навколо хаос і страх. Його очі ніби світяться тихою силою, Він не боїться.

Раптом Юда підходить і цілує Його. учні збентежені , гнів і страх переповнюють натовп, а Ісус стоїть спокійно. Уяви цей момент: поцілунок, який стає знаком зради, а Він дивиться на всіх із терпінням і спокоєм. Його серце довіряє Богу навіть тоді, коли навколо хаос. Ти крокуєш поруч і дивишся, як Він мовчки приймає все, що відбувається.

І ось суд. Люди ображають Його, б’ють, плюють, лукаво свідчать проти Нього. Ісус мовчить, дивиться прямо перед собою і твердо говорить лише правду про себе: «Я є». Подумай, як важко бути таким спокійним серед неправди і жорстокості. Відчуй, як ця довіра надихає тебе стояти сміливо перед труднощами власного життя.

Поруч — Петро. Його страх відчутний, він відрікається тричі, і півень нагадує про пророковане слово. Ти бачиш його біль і каяття, і розумієш: навіть у наших слабкостях Христова любов не зникає. Він дивиться на Петра й на тебе з ніжністю, чекаючи повернення.

Зупинися на мить. Віддай Ісусові свої страхи, моменти слабкості, свої «відречення». Помовчи перед Ним, відчувай Його терпіння й любов. Тихо скажи: «Навчи мене довіряти Тобі, перебувати поруч навіть у страху, залишатися вірним».

Вдихни глибоко і дозволь Його спокою наповнити твоє серце.

Підпишіться на розсилку, будьте в курсі подій