Уяви, що ти в саду. Гілля дерева гнуться під вагою плодів. Навколо тихо, спокійно. Ти розслабляєшся. У якийсь момент виникає думка: «Що ж мені робити з усіма цими плодами?»

Євангеліє
Лк. 12, 16–21

16. Сказав Господь притчу оцю:

17. В одного багача земля вродила гарно. Почав він міркувати, кажучи сам до себе: що мені робити? Не маю де звести урожай мій.

18. І каже:

– Ось що я зроблю: розберу мої стодоли, більші побудую і зберу туди все збіжжя і ввесь мій достаток, 19. і скажу душі моїй: душе моя, маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай, їж, пий і веселися! 20. Бог сказав до нього:

– Безумний, цієї ж ночі душу візьмуть у тебе, і те, що ти зібрав, кому воно буде?

21. Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість багатіти у Бога.

У Старому Завіті багатство було знаком Божого благословення. Це вважалося чимось позитивним, добрим. Ймовірно, чоловік із сьогоднішньої притчі був добрим і богобоязливим, а щедрий урожай — нагородою за його вірність. На мить спробуй побачити доброту та свої успіхи в собі.

«Я розберу мої стодоли, більші побудую». Це теж позитивно. Ось як ми повинні діяти в житті: мати змогу зруйнувати те, що обмежує нас, і будувати нове. Не чіпляйся за те, чого досягнув, а постійно прагни більшого. Знайди хвилинку, щоб подумати про зусилля, які ти докладаєш для досягнення своєї мети. Чим ти готовий пожертвувати? Ціну свою здатність докладати зусиль.

“Безумний, цієї ж ночі душу візьмуть у тебе” Уся драма чоловіка з притчі полягає в його надмірній самовпевненості та надмірній прив’язаності до матеріальних речей, нехтуючи тим, що є найважливішим у житті. Ісус не критикує підприємництво, старанність чи кмітливість, але хоче, щоб ти залучав свої таланти до Його служіння любові та справедливості. Бог не є Богом осуду, а Богом зростання та життя. Коли ти знову слухатимеш Євангеліє, постарайся зауважити в собі те, чого бракувало чоловікові з притчі.

Як би ти хотів, щоб ця притча завершилася для тебе? Що б ти змінив? Поговори про це з Ісусом.

Підпишіться на розсилку, будьте в курсі подій