Уяви виноградник: доглянута земля, сонце, стиглі грона, запах життя і праці. Це образ Ізраїля, образ Церкви, але також і образ твого власного серця — простір, який Господь насадив та довірив тобі.

Євангеліє
Лк. 20, 9–18

9. Сказав Господь притчу оцю:

Один чоловік насадив був виноградник, найняв його виноградарям і відійшов на довший час.

10. Та своєчасно послав він до виноградарів слугу, щоб ті дали йому частку з плодів виноградних; а виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.

11. Знову послав він другого слугу, та вони й того, побивши й обезчестивши, відпустили з порожніми руками.

12. Послав ще й третього, та вони й цього, тяжко ранивши, прогнали.

13. Сказав тоді власник виноградника:

– Що мені робити ? Хіба послати мого улюбленого сина? Може, його пошанують.

14. Виноградарі ж, побачивши його, так почали міркувати між собою: це спадкоємець, убиймо його, і так спадщина буде наша.

15. І вивели його за виноградник і вбили.

16. Що, отже, зробить їм власник виноградника ? Прийде і вигубить тих виноградарів, і виноградник дасть іншим.

Почувши це, вони сказали:

– Нехай так не буде!

17. Ісус же глянув на них пильно й мовив:

– Що, отже, значить це писання:

Камінь, який відкинули будівничі,

став наріжним каменем?

18. Кожний, хто впаде на той камінь, розіб'ється; на кого ж він впаде, роздавить його.

У сьогоднішній притчі Ісус розповідає драму невірності.

Господар посилає слуг один за одним, але виноградарі їх зневажають. Це образ Божої наполегливої любові: Бог багато разів промовляє до нашого серця через Писання, людей, події. Запитай себе: яких Його «слуг» ти не слухав? Які нагадування відкидав через байдужість чи страх? Бог не втомлюється стукати, але чи ти відкриваєш серце?

Кульмінація притчі — послання Сина. Це вершина Божої любові, але й найглибша людська трагедія: прагнення контролю відкидає Бога. Так і твоє серце може сприймати Христа як перешкоду. Де ти сьогодні відсуваєш Його на другий план? Де боїшся впустити Його світло у своє життя?

Ісус завершує притчу словами про камінь, відкинутий будівничими, який стає наріжним. Перед Христом неможливо залишатися байдужим: хто приймає Його, будує життя на правді; хто відкидає — ризикує втратити основу. Чи дозволяєш Христу бути фундаментом свого серця?

Господи, дай мені розпізнати Твої послання, прийняти Твого Сина і будувати життя на Христі — Наріжному Камені. Навчи мене слухати Тебе і довіряти Твоїй любові.

Підпишіться на розсилку, будьте в курсі подій