Спробуй уявити себе поруч із учнями того вечора, коли Ісус готується до Пасхи. Атмосфера спокійної вечері, очікування свята, але вже є відчуття напруження. Ми стаємо свідками великих подій — зради, слова про відданість, і моменту, коли Ісус вперше дарує своє тіло і кров, готуючи нас до нового життя.

Євангеліє
Мр. 64 зач. 14, 10-42.

10. В той час Юда Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб його видати їм.

11. Почувши це, вони зраділи й обіцяли дати йому гроші. І він шукав, як би його видати у сприятливий час.

12. Першого дня Опрісноків, коли жертвували Пасху, кажуть до нього учні:

– Де хочеш, щоб ми йшли і приготували тобі їсти Пасху?

13. Тоді він послав двох із своїх учнів і сказав їм:

– Ідіть у місто; і стріне вас чоловік, що нестиме жбан води; ідіть лишень за ним,

14. і куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає, де моя світлиця, в якій я міг би їсти з моїми учнями Пасху?

15. І він вам покаже велику світлицю, вистелену килимами та готову. Там приготуйте нам.

16. Учні пішли, прибули до міста й найшли, як він сказав їм, і приготували Пасху.

17. Як же настав вечір, приходить він з дванадцятьма.

18. І коли вони сиділи за столом та їли, Ісус промовив:

– Істинно кажу вам, один з вас, що їсть зі мною, зрадить мене.

19. Вони засмутились, і один по одному почали його питати:

– Чи це я ?

20. Він відповів їм:

– Один з дванадцятьох, що вмачає зі мною руку в миску.

21. Син чоловічий іде, як написано про нього, але горе тому чоловікові, що зрадить Сина чоловічого. Краще було б не родитись чоловікові тому!

22. І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи:

– Беріть, це моє тіло.

23. Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі.

24. І сказав їм:

– Це моя кров завіту, що проливається за багатьох.

25. Істинно кажу вам, що не питиму більше від плоду винограду аж по той день, як буду його пити новим в царстві Божім.

26. І, проспівавши хвалу, вийшли на Оливну гору.

27. Сказав їм Ісус:

– Усі ви спокуситеся, бо написано: вдарю пастиря, і вівці розбіжаться.

28. Та по моїм воскресінні випереджу вас у Галилеї.

29. Петро сказав до нього:

– Хоч і всі спокусяться, та не я!

30. Відповів йому Ісус:

– Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ж ночі, заки півень заспіває двічі, тричі мене відречешся.

31. Та він ще більше твердив:

– Хоч би мені прийшлося з тобою і вмерти, не відречуся тебе!

І всі говорили так само.

32. Прийшли вони на місце, що зветься Гетсиманія, і він сказав своїм учням:

– Посидьте тут, поки я помолюся.

33. І взяв зі собою Петра, Якова та Івана, і його став огортати жах і тривога.

34. Потім сказав до них:

– Душа моя смутна аж до смерти. Лишіться тут і чувайте.

35. Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися, щоб якщо можливо, минула його ця година.

36. І мовив:

– Авва-Отче, усе тобі можливе: мимонеси від мене цю чашу! Та не, що я хочу, але що ти.

37. І приходить, і находить їх уві сні, і каже до Петра:

– Симоне, ти спиш? Не міг єси чувати ні однієї години? Чувайте, моліться, щоб не ввійти в спокусу.

38. Дух бо бадьорий, але тіло кволе.

39. І знову відійшовши, молився та говорив те саме слово.

40. І, вернувшися, знову найшов їх уві сні, очі бо в них були отяжілі й вони не знали, що йому відповісти.

41. Вернувся він утретє й каже їм:

– Усе ще спите і спочиваєте? Годі! Прийшла година: ось Син чоловічий буде виданий у руки грішникам.

42. Уставайте, ходімо! Зрадник мій ось наблизився.

Уяви цей момент: Ісус сидить за столом, учні поруч, і раптом проголошує: «Один із вас мене зрадить». Напруга розливається по кімнаті. Учні дивляться один на одного, запитують: «Чи це я?» Серця їхні наповнені сумнівом, страхом і нерозумінням. Ісус спокійно вказує на глибшу правду: навіть у зраді і людських помилках, Божий план продовжується. Ми бачимо тут глибину Його любові і терпіння.

Ісус бере хліб і чашу: «Беріть, це моє тіло… Це моя кров, що проливається за багатьох». У цій простій дії відкривається величезна таємниця — Він віддає себе повністю, щоб об’єднати людей із Богом. Ми бачимо готовність Учителя служити до кінця, навіть перед лицем страждання, відданості і власної смерті. Його слова — запрошення до довіри і любові.

Після вечері Ісус іде у Гетсиманію з Петром, Яковом та Іваном. Його душа смутна аж до смерти, але Він підпорядковує своє бажання волі Отця: «Та не моє, а Твоє нехай буде». Він знаходить учнів сплячими, говорить їм про небезпеку спокуси, про слабкість тіла і силу духа. Тут відкривається людська сторона Ісуса: страх, тривога, сумнів — і водночас абсолютна довіра Богу.

Побудь на мить поруч із Ісусом у Гетсиманії. Подумай про свої страхи, тривоги, моменти слабкості. Подумай про моменти, коли ти міг би спокуситися чи відступити, як учні. Тихо скажи Йому про це й попроси серця, здатного довіряти, чувати й любити, навіть коли важко.

Попроси Його навчити тебе перебувати з Ним у молитві, як Він перебував у вірності Отцю.

Підпишіться на розсилку, будьте в курсі подій