Спробуй пригадати момент, який спонукав тебе йти за Ісусом, або згадати розмову про Нього, що торкнулася твого серця.

Євангеліє
Лк. 10, 1–15

1 Після цього Господь призначив сімдесят двох інших і послав їх перед собою в кожне місто й місце, куди сам мав прийти.

2 Він до них промовив: “Жнива великі, а робітників мало. Просіть, отже, Господа жнив, щоб послав робітників на свої жнива.

3 Ідіть, ось я вас посилаю, як ягнят між вовки.

4 Не беріть із собою ні калитки, ні торби, ні сандалів, і нікого в дорозі не вітайте.

5 В який же дім не ввійшли б ви, скажіть перше: Мир домові цьому!

Господь посилає своїх учнів до тридцяти шести міст, куди Сам має намір прийти пізніше. Їхнє завдання — підготувати серця людей до Його пришестя. Проповідь Євангелія — це завжди приготування сердець до зустрічі з Ісусом.
Подумай: куди сьогодні Господь посилає тебе? До кого Він хоче прийти через тебе? Що ти відчуваєш, коли роздумуєш над цим?

Ісус не очікує, що кожен, до кого ти звертаєшся, прийме твої слова чи навернеться. Ти не завжди побачиш плоди своєї проповіді. Він попереджає тебе, як і своїх перших учнів, що це нормально. Тобі не потрібно звинувачувати себе в тому, що зробив щось неправильно; просто йди далі. У цій свободі є сила — вона звільняє від тиску й тривоги. Що ти відчуваєш зараз, коли усвідомлюєш це?

Богові потрібні твої уста, руки й вуха, щоб ділитися Його любов’ю з іншими. Іноді не потрібні великі слова, щоб звіщати Ісуса. Досить одного лагідного погляду, щирої посмішки чи простого жесту, народженого з близькості до Нього.

Коли знову слухатимеш Євангеліє, уяви, що ти — серед тих сімдесяти двох учнів, яких Ісус посилає.

Поглянь на Нього. Побач Його лагідний погляд і радість у Його очах, бо ти — Його учень.

Підпишіться на розсилку, будьте в курсі подій