Спробуй уявити себе в домі, де Ісус сидить за столом серед людей. Атмосфера звичайної вечері, спокій розмов, близькість Учителя. І саме в цій простоті відбувається щось несподіване — жест любові, який відкриває глибину серця. Попроси Бога дати тобі побачити цю подію не очима натовпу, а очима Христа.

Євангеліє
Мр. 63 зач. 14, 3-9.

3. Того часу, як Ісус був у Витанії, в домі Симона прокаженого, як був за столом, підійшла жінка з алябастровою посудинкою щирого дорогоцінного нарду і, розбивши посудинку, вилила йому на голову.

4. Деякі обурилися і говорили між собою:

– Навіщо така втрата мира!

5. Таж його можна було продати більш ніж за триста динаріїв, і гроші дати бідним.

І вони ремствували на неї.

6.Але Ісус сказав:

– Лишіть її. Чого її непокоїте? Вона зробила для мене добрий вчинок.

7. Бідних бо ви завжди маєте з собою, і коли захочете, можете їм добро чинити; мене ж не завжди маєте.

8. Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила моє тіло на похорон.

9. Істинно кажу вам: по цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідуватись це євангеліє, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам'ятку про неї.

Уяви цю мить: тиха кімната, присутність Ісуса, люди довкола. І раптом жінка підходить до Нього з посудинкою дорогоцінного мира. Вона не говорить слів, не пояснює своїх намірів. Її любов виражається в дії. Вона розбиває посудину — і аромат наповнює простір. Те, що вона робить, уже неможливо повернути назад. Її дар — повний, без залишку.

Та одразу з’являються голоси обурення. Людська логіка рахує, оцінює, критикує. Любов здається «надмірною», «нераціональною». Але Ісус бачить глибше. Там, де інші бачать втрату, Він бачить серце. Там, де інші говорять про користь, Він говорить про любов. Її вчинок — це близькість, відданість, готовність бути з Ним у Його стражданні.

Ісус захищає її. Каже, що вона зробила добро для Нього. Вона дала те, що могла. Не більше — але й не менше. Вона не чекала зручного моменту, не відкладала любов «на потім». Її жест стає пам’яттю на всі часи. Бог пам’ятає те, що робиться з любов’ю, навіть якщо світ цього не розуміє.

Залишися на мить у тиші поруч з Ісусом. Подивися на Нього і запитай себе: що є моїм «дорогоцінним миром»? Що я боюся розбити й віддати? Скажи Йому про це просто і щиро. Попроси серця, здатного любити не з розрахунку, а щедро — так, як ця жінка.

Підпишіться на розсилку, будьте в курсі подій