Євангеліє
Лк 1, 1-25. 57-68. 76. 80

1 Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас, 2 і як нам передали їх ті, які із самого початку були очевидцями й служителями Слова, 3 то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле, 4 щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився. 5 В дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета. 6 Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови. 7 Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.

8 Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом, 9 за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити. 10 А весь народ під час кадіння молився знадвору. 11 І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника. 12 Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх. 13 Та ангел промовив до нього: «Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я — Йоан. 14 І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження. 15 Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері. 16 І наверне він багатьох ізрáїльських синів до їхнього Господа Бога; 17 і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господеві досконалий народ». 18 І промовив Захарія до ангела: «З чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх». 19 У відповідь ангел сказав йому: «Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це. 20 І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!»

21 Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався в храмі. 22 Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим. 23 І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому. 24 А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи: 25 «Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми».

57 А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина. 58 Почули сусіди та її родина, що Господь возвеличив своє милосердя над нею, і раділи разом з нею. 59 Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією. 60 Та озвалася його мати й сказала: «Ні, хай буде названий Йоаном!» 61 А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям. 62 Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати. 63 Попросивши дощечку, написав слова: «Його ім’я — Йоан!» І всі здивувалися. 64 В ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога. 65 І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідалося про всі ці події. 66 Всі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: «Ким же буде ця дитина?» Бо Господня рука була з нею! 67 Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи: 68 «Благословенний Господь, Бог Ізрáїля, бо Він відвідав і викупив свій народ. 76 І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу; 80 А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізрáїлем.

Підпишіться на розсилку, будьте в курсі подій