Уяви ранній ранок. Повітря ще холодне. Ісуса ведуть зв’язаного. Навколо — люди, голоси, рух, рішення, які приймаються швидко і без тиші. Ти стоїш осторонь і дивишся на Його обличчя. Воно спокійне. Не тому, що Йому не болить, а тому, що Його серце в Отці.

Євангеліє
Мр. 66 зач. 15, 1-15.

1. В той час первосвященики вчинили нараду із старшими та книжниками – увесь синедріон. Зв'язавши Ісуса, вони повели й видали його Пилатові. 2. Пилат спитав його:

– Ти – цар юдейський?

Він у відповідь каже йому:

– Ти кажеш.

3. Первосвященики обвинувачували його багато. 4. І знову спитав його Пилат, кажучи:

– Не відповідаєш нічого? Дивись, скільки тебе обвинувачують.

5. Та Ісус нічого більше не відповідав, і Пилат дивувався.

6. На свято Пасхи він відпускав їм одного в'язня, якого вони просили. 7. А був один, що звався Варавва, ув'язнений з бунтівниками, які під час бунту вчинили були вбивство. 8. І народ, підійшовши, почав просити про те, що він робив їм за звичаєм. 9. Пилат відповів їм, кажучи:

– Хочете, щоб я вам відпустив царя юдейського?

10. Знав бо, що первосвященики видали його зі заздрощів. 11. Первосвященики ж підбурили народ, щоб він відпустив їм радше Варавву. 12. Пилат знову заговорив і сказав до них:

– Що мені робити з тим, якого ви звете царем юдейським ?

13. Ті знову закричали:

– Розпни його!

14. Пилат сказав до них:

– Яке зло вчинив він?

Та вони ще гірше кричали:

– Розпни його!

15. Тоді Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їх Варавву, Ісуса ж велів бичувати і видав на розп'яття.

Пилат ставить питання. Ісус відповідає коротко. Потім мовчить. Його звинувачують багато, голосно, настирливо. Але Він не захищається. Не доводить. Не переконує. Це мовчання не слабкість — це сила любові, яка не бореться за себе. Натовп хвилюється. Є вибір. І завжди здається, що хтось інший вирішує. Первосвященики підбурюють. Люди підхоплюють. Крик наростає. І ти чуєш це: «Розпни його!»

Зупинися на мить. Не поспішай іти далі в розповіді. Подивися всередину себе.
Де ти мовчки погоджувався з тим, що не є правдою?
Де вибирав зручне замість справедливого?
Де страх перед думкою інших був сильніший за голос сумління?

Поглянь знову на Ісуса. Він знає, що відбувається. Знає несправедливість. Знає самотність. І все ж приймає цей шлях. Не тому, що юрба сильніша — а тому, що любов Його більша.

Наприкінці цієї молитви побудь поруч із Ним у тиші. Без пояснень. Без слів. Просто поруч із Тим, Хто мовчки віддає Себе за тебе. Можеш тихо сказати Йому, що відчув, коли дивився на цю сцену.

Підпишіться на розсилку, будьте в курсі подій