Уяви собі Ісуса, розп'ятого на хресті. Ти стоїш серед свідків розп’яття й мовчки споглядаєш цей неймовірний акт Божої любові.

Євангеліє
Ів. 19, 6–11. 13–20. 25–28. 30–35

6 Та скоро побачили його первосвященики та слуги, закричали: «Розіпни! Розіпни!» Каже Пилат їм: «Беріть його ви і розіпніть, я бо жадної провини не знаходжу на ньому.»

7 А юдеї йому: «У нас є закон, і за законом мусить він умерти, бо він із себе Сина Божого зробив.»

8 Як почув те слово Пилат, стривожився ще дужче. 9. Повернувся він ще раз у Преторію та й каже Ісусові: «Звідкіля ти?» Не дав же йому Ісус одвіту.

10 «Зо мною не розмовляєш, - каже йому Пилат, - чи не знаєш, що в мене влада відпустити тебе і влада розіп'ясти тебе?»

11 І відрік Ісус: «Не мав би ти надо мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Через те на отому, хто мене тобі видав, більший гріх.»

13 Тож зачувши ті слова, вивів Пилат Ісуса і сів на судівське сидіння, на місці, яке має назву Літостротон, а по-єврейському - Гаввата.

14 А був то день, коли споготовлювали Пасху, близько шостої години. І каже до юдеїв: «Ось цар ваш.»

15 Ті ж закричали: «Геть! Геть! Розіпни його!» А Пилат їм: «Маю я вашого царя розіп'ясти?» І відповіли первосвященики: «Нема в нас царя, тільки кесар!»

16 І тоді видав він його їм на розп'яття.

17 І забрали вони Ісуса; і, несучи для себе хрест, вийшов він на місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота,

18 де його і розіп'яли, а з ним двох інших: по одному з кожного боку, Ісуса ж - посередині.

19 Пилат же звелів написати напис і на хресті його примістити. Написано було: «Ісус Назарянин Цар Юдейський.»

20 Багато з юдеїв читали той напис, місце бо, де розп'ято Ісуса, було близько міста. Написано ж напис було по-єврейському, по-грецькому і по-римському.

25 А при хресті Ісусовім стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина.

26 Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, - а його ж любив він, - мовить до матері: «Жінко, ось син твій.»

27 А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя.» І від тієї хвилі учень узяв її до себе.

28 А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: «Спраглий я!»

30 І, скоштувавши оцту, вимовив Ісус: «Звершилось»; і схиливши голову, віддав духа.

31 Через те, що це була п'ятниця, отже, щоб не залишилися в суботу тіла на хресті, - бо був Великдень тієї суботи, - то юдеї попросили Пилата, щоби переламали їм голінки й познімали з хреста.

32 Отож вояки прийшли і переламали першому голінки і другому, який був з ним розіп'ятий.

33 Та коли підступили до Ісуса й побачили, що він уже мертвий, то голінок не перебивали йому,

34 лиш один з вояків проколов йому списом бік. І потекла негайно ж кров - і вода.

35 І той, який бачив, свідчить те, і правдиве свідчення його; і він знає, що говорить правду - щоб ви теж увірували.

Біля підніжжя Ісусового хреста залишилися найвірніші: Іван та декілька жінок. гучні заяви й обіцянки інших апостолів виявилися безсилими перед страхом, несподіванкою та загрозою смерті. Ти ніколи не знаєш наперед, як поведешся в екстремальних обставинах, але твоя вірність зростає з маленьких, щоденних рішень, у яких ти обираєш Ісуса, а не себе. Де знаходиш ознаки своєї вірності?

Важко уявити страждання, подібні до страждання матері, яка оплакує смерть своєї дитини. Марія, стоячи біля підніжжя хреста, пронизана мечем скорботи, про який говорив Симеон. Та Бог не залишає її саму. Іван не може замінити Ісуса, але він здатен піклуватися про неї так, як уміє. Пригадай момент, коли в твоїх стражданнях Бог дбав про тебе через людей, обставини чи надію, дану в молитві.

Іван отримав місію, яка могла його здивувати. Турбота про Божу Матір, можливо, була для нього випробуванням, але в ньому було щось, що допомогло витримати — переконання, що Ісус його любить. До чого сьогодні відчуваєш запрошення? Як знання того, що Він любить тебе понад усе, може підтримати у виконанні цього завдання?

Наприкінці молитви перебудь у тиші під хрестом і дозволь Ісусові глянути на тебе з любов’ю.

Підпишіться на розсилку, будьте в курсі подій