Monday, 26 липня 2021

У хвилині тиші прошу про благодать світла для правдивого розуміння Божого Слова.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Матея 13, 10-23.

10. В той час приступили учні до Ісуса і сказали до нього: Чому ти притчами говориш до народу?
11. Він у відповідь сказав їм:
– Тому, що вам дано знати тайни царства небесного, а тим не дано. 12. Бо хто має, тому дасться, і він надто буде мати; а в того, хто не має, візьмуть і те, що має. 13. Я тому говорю до них у притчах, що вони, дивлячись, не бачать і, слухаючи, не чують і не розуміють.
14. На них збувається пророцтво Ісаї, що каже:
Слухом почуєте, та не зрозумієте,
і, дивлячись, не побачите,
15. бо серце в цього народу затовстіло.
Вони на вуха тяжко чують
і зажмурили свої очі,
щоб не бачити очима,
і вухами не чути,
і не зрозуміти серцем,
та не навернутись, щоб я зцілив їх.
16. Ваші ж очі щасливі, бо бачать; та й ваші вуха, бо чують. 17. Істинно кажу вам: багато пророків і праведних хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.
18. Слухайте, отже, притчу про сіяча:
19. До кожного, хто чує слово царства і його не розуміє, приходить лукавий і викрадає те, що посіяне в його серці. Це той, хто був прийняв насіння край дороги.
20. А той, хто був прийняв його на кам'янистім ґрунті, це той, що чує слово і зараз же з радістю його приймає, 21. але він коріння в собі не має, непостійний, і коли настане яка скрута чи переслідування задля слова, він швидко зневірюється.
22. А той, хто прийняв його між тернину, це той, хто слухає слово, але турботи цього світу та омана багатства заглушують те слово, і воно не приносить плоду.
23. Той же, нарешті, хто прийняв його на добрій землі, – це той, хто слухає і розуміє слово, і плід приносить; і приносить один у сто разів, інший у шістдесят, ще інший у тридцять.

Ісус, проповідуючи Добру Новину, є повністю свідомим, що Його Слово зустрічатиме неоднакове сприйняття і, відтак, матиме неоднаковий ефект в тих людей, які збиралися навколо Нього. Навіть, якщо б здавалося, що всі ті натовпи людей, які тіснилися та горнулися до Ісуса, є однаково спраглими правди й істини, проте, насправді, їхні реакції є досить таки різними.

Хтось чує слова, але не докладає зусиль, щоб їх зрозуміти й прийняти у своє життя – і такий подібний до узбіччя дороги, де зернина не має можливості прорости і є, відтак, здобиччю птахів. Хтось приймає і старається виконувати, але лише допоки в нього не виникає якихось проблем через слідування цьому слову – і так паросток Царства засихає в його душі. А хтось, маючи пізнання правди у своєму серці, все ж таки у практичному житті вирішує свої справи й проблеми у способи, властиві для цього світу, а не для Божого Царства – і Слово Боже ніби глохне і втрачає силу в такої особі.

Отже, Слово Царства є для всіх те саме – сильне, сповнене правди, таке, що несе визволення та зцілення. Але залежить від кожного з нас, чи ми дозволимо йому прорости, розвинутися та принести плід у нашому житті. А якою землею хочу бути я? Чи дозволяю Божому Слову зростати й міцнішати в моєму серці? Чи стараюся бути вірним йому навіть у нелегких та скрутних обставинах, коли є спокуса жити й вирішувати свої проблеми зовсім не в Євангельський спосіб?

Просімо в Бога про те, щоб чути, розуміти й приймати Його Слово та про благодать вірності Йому у будь-яких обставинах нашого життя.

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.