Sunday, 18 жовтня 2020

У сьогоднішньому Євангелії Ісус Христос покаже особливу дорогу для усіх синів та доньок Всевишнього, навчатиме нас, як жити любов’ю і милосердям. Просімо у Бога благодаті Святого Духа, щоб бути уважним до кожного слова Євангелія і змогти прийняти його.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Луки 6, 31-36.
31. Сказав Господь: Як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само. 32. Коли ви любите тих, що вас люблять, яка ваша заслуга? Таж бо й грішники люблять тих, що їх люблять. 33. I коли чините добро тим, що вам чинять, яка ваша заслуга? І грішники те саме чинять. 34. І коли ви позичаєте тим, від кого маєте надію назад узяти, яка ваша заслуга? Адже і грішники грішникам позичають, щоб відібрати від них рівне. 35. Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніть їм і позичайте, не чекаючи назад нічого, і велика буде ваша нагорода, і будете синами Всевишнього, бо він добрий для невдячних і злих. 36. Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.

Найперше спробуй почути оці слова: «Як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само». Ісус, говорячи про любов до ворогів, про милосердя та прощення, про безкорисливість та щедрість, показує, що це все найперше має безпосередню цінність для твого особистого добра.
Пригадай собі ситуації із свого життя, коли ти скривдив чи образив когось! Чи знайоме тобі палюче відчуття дискомфорту, болю і глибоке бажання бути зрозумілим, прощенним, прийнятим, любленим?

Ісус говорить про Синів, Доньок Всевишнього, Він підкреслює, що вони покликані до чогось більшого, аніж відповідати рівною взаємністю. Щоб любов могла зростати, щоб ворога можна було простити і полюбити, щоб вийти із полону особистого болю, образи, непрощення і несвободи, хтось мусить зробити крок вперед, вийти на зустріч, піти за межі взаємного. 
Запитай себе, чи ти хочеш робити ці кроки вперед? Якщо відчуваєш певний внутрішній опір зробити це, запитай, що саме тебе в цьому обмежує?

Звернімо свою увагу на те, що Христос говорить про милосердя, як про стежину, яка веде до визволення із цього замкнутого кола болю, несвободи та обмеженої любові. Милосердя – це не лише відчуття, це також внутрішнє рішення, це акт моєї волі, який, незважаючи на мої почуття, може стати ліками для мого зраненого серця, зцілювати кривду, випровадити із гніву та відкрити мене на  більшу любов. 
Запитай себе, чи є в тобі милосердя і чи бажаєш бути милосердним? Запитай себе, чи бажаєш любити своїх ближніх та ворогів все більше і більше, навіть якщо ця любов не є взаємною? 

Просімо і ми в Господа благодаті Святого Духа, щоб прийняти логіку більшої любові, більшої доброти, більшої щедрості. Збудімо у собі прагнення бути милосердними і зробити новий свідомий крок в сторону визволяючого прощення своїх ворогів і любові своїх ближніх.

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.