Saturday, 01 лютого 2020

Боже, відкрий мої вуха і моє серце на уважне слухання та вірне сприйняття Твого святого Слова!

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Матея 11, 27-30.

Сказав Господь своїм учням:.
27. Все передане мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити.
28. Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. 29. Візьміть моє ярмо на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, і найдете полегшу душам вашим. 30. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.

Сьогодні знову, як і вчора, маємо повторення одного з євангельських уривків, які ми вже чули кілька днів тому. Спробуємо ще раз заглибитися у невичерпні глибини Господнього Євангелія. Маємо шанс кожного разу відкрити для себе у ньому щось нове.

Господь настійливо закликає кожну людину прийти до Нього. Ті люди, які слухали Ісуса безпосередньо дві тисячі років тому, мали шанс відповісти на цей заклик і стати учнями Спасителя. Бути учнем означало ходити за Ісусом, слухати Його слова, вдивлятися в Його вчинки, бути свідком Його чудес, а, зрештою, і Його смерті і воскресіння. А як міг би прийти до Ісуса я сьогодні? Адже Його заклик стосується також і мене! 

Ісус вживає традиційний образ юдейських книжників – образ ярма. Ярмо означає Божий Закон. Закон з одного боку обмежує некеровану свободу людини і через це може сприйматися кимось як тягар і незручність. А з другого боку той самий Закон надає людському існуванню сенс і напрямок, позбавляючи наше життя безглуздих блукань у неясності і нерозумінні, як це нерідко з нами трапляються, коли ми зловживаємо нашою свободою. От такий парадокс: ярмо – обмеження постає чимось приємним, а тягар – легким!

Боже, даруй мені Твоє світло, щоб добре розуміти та вірно виконувати Твої Заповіді. Не дай мені забути, що тільки Ти дає правдиве облегшення серед наших життєвих труднощів і тягарів. Навчи мене знову і знову приходити до Тебе!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.