Wednesday, 13 листопада 2019

Прошу Бога про благодать почути Його заклик і не залишитися до нього байдужим.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія  від Луки 9, 44-50.
Сказав Господь своїм учням:
44. – Затямте, собі, добре ці слова: Син чоловічий має бути виданий у руки людям.
45. Однак вони не розуміли цього слова; воно було від них окрите, так що вони його не могли збагнути, і боялися його питати про це слово.
46. І таке спало їм на думку: хто з них найбільший? 47. Ісус, знаючи думки їхніх сердець, узяв малу дитину, поставив її біля себе 48. і сказав їм:
– Хто прийме цю малу дитину в моє ім'я, той мене приймає; а хто мене приймає, той приймає того, хто мене послав: бо хто найменший поміж усіма вами, той – великий.
Хто не проти вас, той з вами
49. Озвався Іван і каже:
– Наставниче, ми бачили одного, що твоїм ім'ям виганяв бісів, і ми йому заборонили, бо він не ходить з нами.
50. Ісус сказав до нього:
– Не бороніть, бо хто не проти вас, той з вами.

Ісус говорить своїм учням про своє майбутнє страждання. Але ті все одно чекають на тріумфальну перемогу Месії, а тому виявляються неспроможними зрозуміти слова про те, що Христос має бути виданий на суд та смерть. Для учнів це є поразкою. І хоча Ісус наполягає, що саме так все і має відбутися, його учні ці слова все одно не сприймають. А чи готовий я прийняти Божу волю, якщо вона виявиться незгідною з моїми очікуваннями та уявленнями?

Натомість Господні учні чекають на перемогу і вже заздалегідь починають  вияснювати, хто з них найголовніший. І знову Ісус перевертає їхні надто людські уявлення, даючи за приклад смирення малу слабку дитину.

Наостаннє, надто самовпевнені учні беруть на себе роль суддів, визначаючи, хто може, а хто не може, щось робити ім’ям Ісуса. Але Господь знову виправляє їх. Напевно, і для багатьох із нас, християн, існує спокуса перетворитися із служителів Євангелія на його розпорядників.

Господи, навчи мене смиренно приймати Твою волю, не намагаючись нав’язати Тобі свою.

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.