Monday, 29 квітня 2024

Свв. дев’ятьох мчч., що в Кизиці
Прп. Мемнона, чудотв.

Спробую в хвилині тиші заспокоїти свої думки та емоції, зосередитися, щоб добре чути та розуміти слово святого Євангелія.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від  Матея 24, 3-35.

3 І коли він сів на горі Оливній, його учні приступили до нього насамоті й запитували: “Скажи нам, коли це буде і який буде знак твого приходу й кінця світу?”
4 Ісус у відповідь мовив їм: “Глядіть, щоб ніхто не звів вас.
5 Багато бо прийде в моє ім'я, що будуть казати: Я – Христос, – і зведуть багатьох.
6 Ви почуєте про війни та воєнні поголоски; глядіть же, не тривожтесь, бо треба, щоб це все сталося, але це не кінець ще.
7 Народ бо на народ повстане й царство на царство. Голод, чума та землетруси будуть по різних місцях,
8 та все це – початок страждання.
9 Тоді видадуть вас на муки й уб'ють вас; вас будуть ненавидіти всі народи імени мого ради.
10 Багато тоді спокусяться і видаватимуть один одного й будуть ненавидіти один одного.
11 Чимало лжепророків устане і зведуть багато людей.
12 Через те, що розбуяє беззаконня, любов багатьох охолоне.
13 Але хто витримає до останку, той спасеться.
14 І ця Євангелія Царства буде проповідуватись по всьому світі, на свідоцтво всім народам. І тоді прийде кінець.
15 Отож, коли побачите “мерзоту запустіння”, провіщену пророком Даниїлом, поставлену на святім місці – хто читає, нехай розуміє! –
16 тоді ті, що в Юдеї, нехай втікають у гори;
17 а хто на покрівлі, хай не сходить узяти речі з своєї хати,
18 і хто в полі, хай не повертається назад узяти свою одіж!
19 Горе вагітним і годуючим за тих днів!
20 Моліться, щоб ваша втеча не сталася зимою, ані в суботу.
21 Скорбота ж: тоді велика буде, якої не було від початку світу аж понині, та й не буде.
22 І коли б ті дні не були вкорочені, ніхто б не врятувався; але заради вибраних будуть вкорочені дні тії.
23 І коли хто скаже тоді вам: Глянь, ось Христос, чи онде, – не вірте,
24 бо встануть лжехристи та ложні пророки, які чинитимуть великі знаки й чуда, щоб, коли можна, звести навіть і вибраних.
25 Ось я попередив вас.
26 Коли вам, отже, скажуть: Ось він у пустині, – не виходьте; ось він, у криївках, – не вірте!
27 Як блискавка, що на сході блисне й вмить аж на самім заході сяє, так буде й прихід Чоловічого Сина.
28 Де бо є мрець, там і орли зберуться.
29 Негайно по тих днях скорботних сонце затьмиться, місяць не дасть більше свого відблиску, зорі падатимуть з неба і захитаються небесні сили.
30 Тоді на небі з'явиться знак Сина Чоловічого, і тоді заридають усі племена землі й побачать Чоловічого Сина, що надходитиме на небесних хмарах з потугою та славою великою.
31 Він пошле своїх ангелів із сурмою вельми голосною, і ті зберуть вибраних його з чотирьох вітрів, від одного аж до другого кінця неба.
32 Від смоковниці навчіться притчі. Коли віття її стає м'яке й вона листя виганяє, ви знаєте, що близько літо.
33 Отак і ви: коли це все побачите, знайте, що він уже близько під дверима.
34 Істинно кажу вам: Цей рід не промине, поки не збудеться все це.
35 Небо й земля перейдуть, але слова мої не перейдуть.

Христові учні ставлять Ісусові питання, яке хвилювало їх та так само хвилюватиме багатьох християн відтоді і аж до сьогодні. Питання про кінець світу. Коли і як це має статися? Вже саме це питання, здається, має в собі правдиву інтуїцію того, що історія світу має свою ціль і сенс. Якщо мала колись свій початок, то, напевно, мала б мати і кінець. Перші християни чекали на той кінець із радістю та надією, вигукуючи арамейською мовою «Маран-ата!», тобто «Прийди, Господи». Пізніше почали радше боятися, називаючи його латинською «Dies irae», тобто «День гніву». А які думки чи почуття виникають в мене, коли я чую слова «кінець світу»?

Чому хтось радів з очікування кінця світу, а хтось, навпаки, впадав у страх? Радість була від того, що кінець світу означає також і кінець стражданню, болю, несправедливостям цього світу. Більше того – коли перейде цей світ, має настати новий, в якому не буде більше жодного зла, пригнічення, зітхання, смерті. Ну як же можна того нового світу не чекати і не радіти з думки про його прихід? Саме тому остання книга святого Письма - Апокаліпсис закінчується радісним окликом: «Амінь, прийди, Господи Ісусе!»

Але, як ми часто спостерігаємо навіть у нашому звичайному щоденному житті, щось нове майже завжди народжується через страждання. Старі речі, стосунки, явища мають відмерти, щоб дати дорогу новому. Вмирати ж не хочеться нікому й нічому. Тому окрім радості від очікування нового, нерідко маємо страх, сум, жаль втратити те, до чого звикли і що нам дає певну стабільність та забезпечення. Нерідко впадаємо в майже апокаліптичний страх від кожної поганої новини: адже в усі часи трапляються стихійні лиха, війни, епідемії. На жаль, наш час також не є виключенням. Багато кому здається, що світ похитнувся. Але насправді, коли кінець, не може знати ніхто на землі. Ісус теж не дає відповіді. Радше закликає завжди чувати та мати надію й терпіння: «хто витримає до останку, той спасеться»

Боже, дай мені сміливість та надію, щоб не впадати в розпач від поганих новин чи перемін. Дай мені силу витримати всі випробування та осягнути Твоє спасіння!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.