Saturday, 27 квітня 2024

Св. сщмч. Симеона, родича Господнього
Прп. Стефана, єп. Володимирського

Сьогоднішнє Євангеліє є своєрідною школою почуттів та дружби. Спробую в хвилині тиші приготувати мої розум та серце на добре сприйняття Ісусової науки.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Йоана 11, 1-45.

1 Був один недужий: Лазар з Витанії, села Марії та її сестри Марти.
2 Марія ж, брат якої Лазар слабував, була ота, що миром помазала Господа і волоссям своїм обтерла йому ноги.
3 Отож послали сестри до нього сказати йому: «Господи, той, що любиш ти його, слабує.»
4 Зачувши те Ісус, мовив: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився.»
5 Любив же Ісус Марту і її сестру, і Лазаря.
6 Тож як зачув, що той хворіє, ще два дні лишився на тому місці, де перебував.
7 Щойно по тому мовив до учнів: «Ще раз до Юдеї вирушаймо.»
8 Учні ж йому казали: «Учителю, оце недавно юдеї тебе каменувати хотіли, а ти знов туди ідеш?»
9 Відрік Ісус: «Чи не дванадцять годин дневі? Коли хтось удень ходить, то не спотикається, бачить бо світло світу цього.
10 Коли ж хтонебудь ходить уночі, то спотикається: у такому нема світла!»
11 Сказав ото, а тоді мовив до них: «Лазар, приятель наш, заснув. Піду, проте, і розбуджу його.»
12 А учні йому: «Господи, коли заснув, то й одужає.»
13 Про його смерть говорив Ісус, вони ж собі гадали, що про спочинок у сні мова його була.
14 Тож Ісус і каже їм одверто: «Лазар упокоївся,
15 і радію я за вас, що мене там не було, - щоб ви увірили! Ходім, однак, до нього.»
16 Тоді Тома, на прізвисько Близнюк, сказав до співучнів: «Ходімо й ми з ним, щоб разом умерти.»
17 Прибувши, застав Ісус його вже чотириденним у гробі.
18 Була ж Витанія недалеко Єрусалиму, стадій з п'ятнадцять,
19 і багато з юдеїв посходилося до Марти та Марії, щоб розважити їх по братові.
20 Почувши ж Марта, що Ісус наближається, метнулась йому назустріч, тоді як Марія сиділа в хаті.
21 Отож заговорила Марта до Ісуса: «Господи, якби ти був тут, - мій брат не вмер би!
22 А й тепер знаю, що все, що попросиш ти в Бога, Бог тобі дасть.»
23 І каже їй Ісус: «Твій брат воскресне.»
24 «Знаю, - каже до нього Марта, - що воскресне у воскресіння, дня останнього.»
25 А Ісус їй: «Я - воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши - житиме!
26 Кожен, хто живе і в мене вірує, - не вмре повіки. Віриш тому?»
27 «Так, Господи, - каже йому, - вірую, що Христос єси, Божий Син, який гряде у світ цей.»
28 Те сказавши, пішла й покликала свою сестру Марію та й каже пошепки: «Учитель прийшов і тебе кличе.»
29 Ледве та вчула це, підвелася притьмом та й подалась до нього.
30 Ісус ще не ввійшов у село; був він на тому місці, де його зустріла Марта.
31 Юдеї ж, що були в хаті з нею та її розважали, побачивши, що Марія встала похапцем і вийшла, пішли слідом за нею, бо думали, що до гробу подалась, аби там поплакати.
32 Та Марія, прийшовши туди, де був Ісус, і побачивши його, впала йому до ніг і сказала йому: «Господи, якби ти був тут, то мій брат не вмер би!»
33 Побачив Ісус, що вона плаче, а й юдеї, що прийшли з нею, плачуть і собі, тож відчув жалощі в дусі і, зворушений,
34 запитав: «Де поклали ви його?» Кажуть йому: «Іди, Господи, і поглянь.»
35 Заплакав Ісус.
36 І заговорили юдеї: «Бач, як він його любив!»
37 А деякі з них мовили: «Чи ж оцей, що сліпому очі зрячими вчинив, не міг так учинити, щоб і отой не помер?»
38 І знову жалощі відчув Ісус у собі і подався до гробу. А була то печера, і камінь лежав зверху.
39 «Відкотіть камінь», звелів Ісус. Марта ж, сестра померлого, каже йому: «Господи, відгонить уже: четвертий бо день.»
40 «А хіба я тобі не казав, - озвавсь Ісус, - що коли віруєш, то побачиш славу Божу?»
41 Відкотили отже камінь. І звів Ісус очі вгору й мовив: «Отче, тобі подяку складаю, що вислухав єси мене!
42 Я добре знаю, що повсякчас вислуховуєш мене, тож тільки з-за люду, який ото стоїть навколо, сказав я: щоб вони увірили, що ти мене послав.»
43 А промовивши те, кликнув на ввесь голос: «Лазарю, вийди сюди!»
44 І мертвий вийшов із зав'язаними в полотно руками й ногами та обличчям, хусткою обмотаним. І сказав їм Ісус: «Розв'яжіть його і пустіть, нехай ходить.»
45 І бачивши, що вчинив Ісус, увірували в нього численні юдеї, які зійшлися були до Марії.

«Любив же Ісус Марту і її сестру, і Лазаря», - сьогодні маємо можливість поспостерігати за стосунками Ісуса із своїми особистими друзями. Євангеліє каже, що Ісус любив сестер Марту й Марію, та їхнього брата Лазаря. Любив всіх трьох, але кожного з них в свій унікальний і неповторний спосіб. В Нього немає шаблону для любові чи дружби. Кожна особа заслуговує окремого ставлення.

На початку нас може здивувати, що Ісус не поспішає, щоби допомогти своєму другові, який занедужав. Залишається на місці, аж поки той не помер. Чому Він так зробив? Якщо подивитися на ситуацію дещо відсторонено, то відповідь є досить очевидною. Для Лазаря приготоване щось значно більше, ніж просте оздоровлення. Він досвідчив найбільшу Божу силу та славу – ту, що обертає смерть та відновлює життя! Напевно, в моєму чи твоєму житті також нерідко трапляються проблеми чи випробування. Іноді здається, що Бог далеко і зовсім не поспішає нам на допомогу. Постараймося тоді не забувати, що насправді на нас чекає щось значно краще від того, про що ми самі мріємо чи на що сподіваємося!

Та ані Марта ані Марія не можуть і не хочуть дивитися на справу відсторонено. Адже помер їх любий брат! Обидві сестри по черзі звертаються до Ісуса з тими самими словами: «Господи, якби ти був тут, то мій брат не вмер би!». В тих словах ніби поєднуються у дивний спосіб і докір і віра! - Віруємо, що Ти міг би допомогти, але ж чому Тебе тут не було? До кожної з сестер Ісус звертається у свій спосіб. Марті пояснює, апелюючи до розуму тієї дуже практичної та раціональної жінки. З Марією ж просто співчуває серцем і сам плаче – так, як і вона. А згодом підносить Лазаря з мертвих, перемагаючи тління та людські сумніви. Тоді, нарешті, все стає на свої місця! Всі відповіді тепер отримані…

Господи, хотів би і я завжди та в усіх обставинах довіряти Тобі. Навчи мене також бути добрим другом та товаришем для моїх ближніх – таким, як Ти!
Слава Отцю і Сину і Святому Духу.