26
05.2024
Неділя 4-та після Пасхи, розслабленого Йо 5, 1-15
0,00 / 0,00

Friday, 26 квітня 2024

Великий Піст, Лк 23, 44-56
Св. сщмч. Василія, єп. Амасійського

Прошу Бога про благодать слухання, щоб могти почути Боже Слово і не залишитися до нього байдужим.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Луки 23, 44-56.

44 Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев'ятої години,
45 бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині.
46 Ісус закликав сильним голосом: “Отче, у твої руки віддаю духа мого!” Сказавши це, він віддав духа.
47 Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи: “Справді цей чоловік був праведний.”
48 Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, поверталися (додому), б'ючи себе у груди.
49 Усі ж його знайомі стояли оподалік, а жінки, що були прийшли слідом за ним з Галилеї, дивилися на це.
50 І ось був чоловік, на ім'я Йосиф, радник, - людина добра й праведна,
51 що не пристав був до їхньої ради, ані вчинків. Походив він з Ариматеї, юдейського міста й очікував Божого Царства;
52 цей прийшов до Пилата й просив тіла Ісуса.
53 Зняв він його з хреста й, обгорнувши його в полотно, поклав у гробниці, висіченій у скелі, де ще ніхто не лежав.
54 День цей був п'ятниця, і вже заходила субота.
55 Жінки ж, які були прийшли з Ісусом з Галилеї, ідучи слідом за Йосифом, бачили гробницю і як покладено тіло Ісуса.
56 Повернувшись, вони приготовили пахощів та мира, але в суботу, за приписом, відпочивали.

Темрява настала по всій землі… Не знаємо, як це виглядало з точки зору стороннього спостерігача. Можливо, як темні хмари, можливо, як певна тінь на сонці. Напевно, багато хто з тих, що не знали, що відбувається, взагалі не звернув на це жодної уваги або ж не надав тому значення. Для тих же, хто вірує, це була не просто темрява. «Світло прийшло у світ, люди ж більше злюбили темряву, ніж світло…», - каже Ісус в Євангелії від Йоана. Темрява намагається поглинути світло, знищити його, і, на якусь мить, це їй майже вдалося.

Завіса храму роздерлася посередині. Ця завіса відгороджувала Святе Святих – невеличку порожню кімнату, де, як вірили юдеї, перебувала невидима Божа Присутність. Роздерта завіса означає, що тієї Присутності більше нема. Єдиний Божий Син помирає на хресті, зраджений та відкинутий людьми. Здійснилося те, про що каже євангеліст Іван: «Справжнє світло… прийшло до своїх, - а свої його не прийняли».

Друзі Ісуса, ті що залишилися вірними, намагаються в останній раз щось для нього зробити. Знімають тіло з хреста, готують до погребіння, кладуть у гріб. Згодом, розходяться по домівках, бо настає субота. Розійшлися, щоб горювати, оплакувати смерть Ісуса, а разом з тим крах своїх надій та сподівань. Напевно, також роздумують, що ж їм робити тепер, коли Вчителя, за яким вони йшли, більше немає. Перемоги та слави, на яку чекали, тепер вже не буде. Всі плани то очікування пішли шкереберть. Так, можливо, їм здавалося. Та вони помилялися – тепер ми це точно знаємо!

Господи, навчи мене бути вільним щодо моїх планів та очікувань. Дай мені насамперед бути вірним тобі у всіх обставинах та випробуваннях. Вірю, що з Тобою можу здолати все!
Слава Отцю і Сину і Святому Духу.