Wednesday, 24 квітня 2024

Сьогодні 24 квітня – середа.

Прошу Бога про ласку доброго та уважного слухання святого Євангелія.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Луки 23, 26-32.

26 І як вони його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом.
27 Ішов за ним натовп людей великий і жінки, що плакали за ним та голосили.
28 Ісус же обернувся до них і сказав: “Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими дітьми!
29 Бо ось настануть дні, коли скажуть: Щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували.
30 Тоді почнуть вони горам казати: Впадьте на нас! - і горбам: Покрийте нас!
31 Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?”
32 З ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть.

Сьогодні в Євангелії чуємо про певного чоловіка, який з’являється в історії лише на дуже короткий момент. Ім’я цього чоловіка – Симон, прізвисько – Кириней. Найімовірніше, походив з міста Кирени з північної Африки. Можемо також припустити, що він зовсім не збирався в той день попадати ні в яку історію. Просто йшов собі десь у своїх справах. Інше Євангеліє каже, що повертався з поля. Але його схопили вояки та змусили нести хрест Ісуса. Навряд чи був тим задоволений. Ще одна несподівана проблема, затримка, порушення планів. Але в такий спосіб, навіть не усвідомлюючи того, Симон Киреней взяв участь в спасінні цілого світу.

Далі ми бачимо жінок, які плачуть та голосять за Ісусом. Проявляли таке звичайне людське співчуття та емпатію. І тут Господь раптом звертається до них. Часто це звернення називають - «Ісус втішає жінок». Та, здається, тут є не стільки втішення, скільки пересторога. Ісус вказує на істинне значення того, що насправді відбувається. Не просто тяжке страждання невинного чоловіка, але трагедія народу, який відкинув Боже спасіння. Відкидаючи Бога – відкидаємо і саме життя: «Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?»

Наостаннє чуємо про двох інших людей, злочинців, які були засудженні до такої ж страти, як і Ісус. Розповідь про них в Євангелії від Луки ще продовжиться. Сьогодні ж лише чуємо, що такі двоє були. Та так само, як і Симон Киренеянин, як плачучі жінки, вони вже увійшли до історії. В той час у світі жили сотні мільйонів людей, про яких зовсім нічого не відомо, про цих же двох знаємо – тому що на короткий час їхня доля перетнулася з спасенною місією Ісуса. А на скільки усвідомлюю я те, що тоді відбувалося в Єрусалимі: його значення для світу та для мене особисто?

Боже, даруй мені Твоє світло, щоби з ним я міг бачити та розуміти події, які трапляються в моєму житті, навіть якщо вони бувають несподівані та неприємні. Навчи мене, як діяти добре та гідно в усіх обставинах!
Слава Отцю і Сину і Святому Духу.