Tuesday, 23 квітня 2024

Триває час Великого Посту. Це нагода для тиші, зосередження і переживання Христових страждань. 

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Луки 23, 13-25.

Скликавши, отже, первосвящеників, старшин і народ, Пилат промовив до них: “Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу; ото я, розсудивши справу перед вами, не знайшов на цьому чоловікові (ніякої) провини в тому, про що оскаржуєте його. Та й Ірод ні, бо ж відіслав його до нас. Виходить, отже, що він не допустився нічого, гідного смерти. Тож я його покараю і відпущу.”
Треба ж було їм одного випустити з-за празника. Та вони всі разом закричали: “Убий цього, а відпусти нам Варавву!” Цього (останнього) за якийсь заколот у місті та за вбивство кинули були у в'язницю.
Пилат, бажаючи їм відпустити Ісуса, промовив до них знову.
Та вони закричали: “Розіпни, розіпни його!”
І втретє він до них промовив: “Яке ж бо зло вчинив він? Я не знайшов на ньому нічого, гідного смерти. Тож, покаравши його, відпущу.” Але вони наполягали сильним криком і вимагали, щоб його розіп'яти. І крик їхній переміг.
Тоді Пилат присудив, щоб сталося згідно з їхньою просьбою.
І він відпустив того, що за повстання і вбивство був вкинутий у темницю і що про нього вони просили; Ісуса ж видав їм напризволяще.

У словах про Страсті Христові вражає тиск волаючого натовпу, що зібрався під час суду над Ісусом. Що для мене є найбільш болісним у поведінці тих, що зібралися на площі перед Пилатом? Якщо людина має почуття вдячності до того, хто дав йому надію на життя, то хіба може допустити, щоб цю людину невинно оскаржили? Всі забули, що зробив для них Ісус… А я? Можливо і мені колись траплялося засуджувати невинних?

Пилат намагається спасти Ісуса від смертної страти. Напевно, має для того свої підстави та мотивацію. З історичних джерел можемо дізнатися, що він не любив юдеїв. Можливо, саме тому він і не хотів робити те, що вимагав від нього натовп малосимпатичних для нього людей. Не можемо виключити й можливості, що він таки намагався чинити згідно з тим, що вважав за правильне. Адже справедливий суд та можливість захисту для звинуваченого – це принципові засади римського права.

Зрештою, ми чуємо, що крик натовпу переміг. На жаль, саме так нерідко трапляється в житті. Там, де бракує аргументів, розважливості чи доброї волі – перемагає крик та агресія. Навіть самого Божого Сина не оминуло таке людське ставлення. А як я реагую, коли наштовхаюся на крик та насильство? Що я при цьому відчуваю?

Можемо просити про відвагу життя у правді. Волати до Бога, просити з вірою:  «Заради тяжких страждань Ісуса Христа, будь милосердний до нас та всього світу!»
Слава Отцю і Сину і Святому Духу.