Tuesday, 16 квітня 2024

Прошу в Господа благодаті добре почути та зрозуміти слово Євангелія, яке невдовзі буду слухати.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Луки 22, 24-38.

24 Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого.
25 Ісус сказав їм: “Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться.
26 Не так хай буде з вами! А навпаки: більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга.
27 Хто бо більший? Той, що за столом, чи той, що служить? Хіба не той, що за столом? Та, проте, я між вами як той, що служить.
28 Ви ті, що перебували зо мною у моїх спокусах,
29 і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій,
30 щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.
31 О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю,
32 та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.”
33 “Господи”, - сказав Петро до нього, - “з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.”
34 А Ісус мовив: “Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.”
35 Далі сказав їм: “Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало?”
36 “Нічого”, - відповіли. Він же до них промовив: “А тепер - хто має калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч.
37 Кажу вам: Має сповнитись на мені, що написане: Його зараховано до злочинців, - бо те, що стосується до мене, кінця доходить.”
38 Вони казали: “Господи! Ось два мечі тут.” А він відповів їм: “Досить!”

Сьогодні стаємо свідками суперечки між учнями. Напередодні, як їм здається, Господнього тріумфу, вони починають виясняти, хто з них найбільший і кому яке місце належатиме у майбутньому Божому Царстві. А роблять вони це у дуже людський, природній спосіб. Дійсно, здається в самій природі людини вже закладене певне тяжіння до побудови ієрархії влади та відповідних до того стосунків. Подібні явища ми можемо споглядати практично повсюди, майже на всіх рівнях людської спільноти. Держави, фірми, установи, робочі колективи, навіть компанії друзів! Так часто виясняємо, хто з нас є головнішим чи важливішим, так охоче намагаємося когось «присадити» чи вказати йому належне місце…

Та Господь сьогодні закликає нас до чогось іншого, що пересягає наші чисто природні тенденції: «Не так хай буде з вами! А навпаки: більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга». Є один відомий богословський вислів: «Благодать не нищить природи, але її очищує та підносить». Отже, здається, Господь, не заперечує можливість певних людських амбіцій, прагнення до чогось більшого чи кращого. Але спосіб реалізації цих прагнень має бути відмінним від способів цього світу. Не панування й підкорення інших, але служіння і дарування себе!

Наприкінці Господь закликає своїх учнів до певного зусилля: «хто має калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч». Учні думають, що йдеться дослівно про наявну в них зброю, щоб воювати за Боже Царство: «Господи! Ось два мечі тут…» Та, здається, на увазі мається дещо інше. А яким може бути моє зусилля у боротьбі за Боже Царство? Що є моїм мечем?

Боже, навчи мене жити «не так», як живе цей світ, з його перекрученими прагненнями панування і влади. Врозуми мене і покажи, які зусилля я можу прикласти у боротьбі за Твоє Царство!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.