Monday, 15 квітня 2024

Свв. апп. Аристарха, Пуда і Трофима

У хвилині тиші спробую приготувати своє серце та розум до слухання та сприйняття Божого Слова.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Луки 22, 7-23.

7 Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.
8 Ісус послав Петра та Йоана: “Ідіть”, - сказав, - “та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.”
9 Вони його спитали: “Де хочеш, щоб ми приготували?”
10 Він відповів їм: “Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде,
11 і скажіть господареві дому: Учитель тобі каже: Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху?
12 І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.”
13 Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.
14 І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним.
15 І він до них промовив: “Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати,
16 бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.”
17 І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив: “Візьміть її і поділіться між собою,
18 бо, кажу вам: Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.”
19 І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: “Це - моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.”
20 Так само чашу по вечері, кажучи: “Ця чаша - це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.
21 Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною.
22 Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.”
23 І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.

«Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати, бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві». Ісус каже учням про те, що завершується час Першого Завіту, який тепер ми називаємо старим, і наступає нова, ще не знана для них реальність. Отже, сьогодні ми стаємо свідками останньої пасхальної вечері нашого Господа Ісуса Христа. Та спочатку цю вечерю таки треба було комусь приготувати – і для того Господь потребує співпраці своїх учнів.

Щоб приготувати для Ісуса цю останню Пасху, а разом і з тим і першу Євхаристію, потрібно було потрудитися певній кількості людей. Петро та Іван, а ще невідомий нам на ім’я чоловік із глечиком. Цей останній надав учням у розпорядження придатне для святкування приміщення: «горницю велику, вистелену килимами», а двоє апостолів мали зробити неабияку роботу, щоб належним чином приготувати святкову гостину для чималої кількості людей. Кому доводилося готувати подібні свята, може належно оцінити об’єм їхніх клопотів. Напевно, часом Господь запрошує і мене чимось послужитися Йому та іншим людям? Яким може бути мій внесок до справи нашого спасіння?

Зрештою, відбувається перше Таїнство, учні споживають хліб і вино, які віднині стають Господнім Тілом та Кров’ю. Розпочинається доба Нового Завіту Бога та людей. Однак, навіть під час цього найбільшого таїнства, серед тих, хто міг причаститися з рук самого Ісуса, знаходиться один зрадник. Це нам вказує на те, що ніхто не застрахований від падіння. Навіть найбільшим даром можливо знехтувати. Такою є важко збагнена таємниця людської свободи: можемо прийняти, а можемо й відкинути навіть Самого Бога.

Господи, навчи мене гідно користатися тим величезним даром свободи, який Ти мені дарував. Хочу бути добрим співробітником у справі Твого спасіння!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.