26
05.2024
Неділя 4-та після Пасхи, розслабленого Йо 5, 1-15
0,00 / 0,00

Sunday, 14 квітня 2024

Звичайний період, Мк 9, 17-31
Неділя 4-та Великого посту

Св. Мартина Ісповідника, папи Римського
Свв. мчч. Віленських: Антонія, Івана і Євстатія

Прошу в Господа про благодать уважного слухання та розуміння Слова святого Євангелія.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Марка 9, 17-31.

17. Одного разу чоловік якійсь прийшов до Ісуса і, кланяючись йому, сказав:
– Учителю, я привів до тебе сина мого, що має німого духа, 18. і де тільки його вхопить, кидає його об землю, так що він піниться, скрегоче зубами і ціпеніє. Просив я учнів твоїх, щоб його вигнали, та вони не могли.
19. Він у відповідь каже їм:
– О роде невірний! Доки я буду з вами? Доки вас терпітиму? Приведіть його до мене.
20. І привели його до нього. Як тільки дух побачив його, зараз же потряс ним, і той повалився на землю, запінився і почав качатися. 21. Він спитав його батька:
– Скільки часу, як це йому сталося?
– З дитинства, – відповів той. – 22. Часто він кидає його у вогонь і в воду, щоб його погубити. Якщо можеш, поможи нам, змилосердися над нами.
23. Ісус каже йому:
– Якщо можеш? – Все можливе тому, хто вірує.
24. І вмить батько хлопчини скрикнув крізь сльози:
– Вірую, поможи моєму невірству!
25. Ісус, бачачи, що збігається народ, погрозив нечистому духові, кажучи:
– Німий та глухий душе! Наказую тобі: вийди з нього й не входь більше в нього.
26. І закричавши та сильно ним стрясши, вийшов з нього. І той став мов мертвий, і багато хто казали: він умер. 27. Ісус узяв його за руку, підвів його, і той устав.
28. Коли він увійшов у дім, учні питали його насамоті:
– Чому ми не могли його вигнати?
29. Він відповів їм:
– Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом.
30. Вийшовши звідти, проходили крізь Галилею, і він не хотів, щоб хто знав, 31. бо він навчав своїх учнів і казав їм:
– Син чоловічий буде виданий у руки людям і вб'ють його, і три дні після того, як його уб'ють, він воскресне.

Слухаючи сьогоднішній євангельський текст, ми стаємо свідками певного емоційного вибуху з боку Ісуса: «О роде невірний! Доки я буду з вами? Доки вас терпітиму?» Це може видатися нам дещо дивним. Адже до того Ісус оздоровлював цілі юрми людей, а тут раптом така реакція роздратування. Можливо, це зв’язано саме з ситуацією того чоловіка та його сина? Можливо, саме певне невірство і призвело до хвороби та одержимості?

Зрештою, бачимо, що роздратування Ісуса не обертається на зле для тих, хто його викликав. Навпаки, Господь каже привести хлопця до нього і розпитує про його хворобу. Далі ми стаємо свідками зворушливого діалогу батька, який шукає допомоги для своєї дитини з Ісусом, який потребує від батька прояву віри: «Якщо можеш…  Все можливе тому, хто вірує…  Вірую, поможи моєму невірству!» Отже, бачимо, що видима суворість чи роздратування нашого Господа насправді мали на меті певне навернення серця, а викриваючи ситуацію невірства, запрошують до вияву віри.

Наприкінці ми стаємо свідками ще одного діалогу – вже між Ісусом та Його учнями: «Чому ми не могли його вигнати? -  Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом». Отже, щоби перемогти глибоко закорінене зло, потрібна правдива близькість з Богом, якою є за своєю сутністю молитва, а ще певне зусилля цілої людської істоти, виявом якого є піст.

Боже, навчи мене не розчаровуватися і не відходити від Тебе, коли я зустрічаю в своєму житті проблеми чи невдачі. Хочу завжди мати поставу чоловіка з сьогоднішнього читання: «Вірую, поможи моєму невірству!»

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.