26
05.2024
Неділя 4-та після Пасхи, розслабленого Йо 5, 1-15
0,00 / 0,00

Thursday, 11 квітня 2024

Великий Піст, Мк 15, 22-32
Св. сщмч. Антипи, єп. Пергаму Азійського

Ця молитва запрошує тебе стати перед Розп’ятим Господом і молитовно бути з Ним в важку годину випробування і найбільшого болю.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Марка 15, 22-32.

22 І привели його на місце Голготу, що значить Череп-місце,
23 та й дали йому пити вина, змішаного з міррою, та він не прийняв.
24 Тоді розіп'яли його й поділили його одежу, кинувши на неї жереб, хто що візьме.
25 Була ж: третя година, коли вони розіп'яли його.
26 А був і напис, за що його засуджено, написаний: Цар Юдейський.
27 І розіп'яли з ним двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч від нього.
28 Тоді збулось Писання, що каже: І з беззаконними полічено його.
29 І прохожі хулили його й, киваючи своїми головами, промовляли: Гей, ти, що храм руйнуєш і в три дні знов його будуєш
30 - спаси себе з хреста!
31 А й первосвященики глузували між собою й разом з книжниками приказували: Інших спасав, а себе - не може спасти!
32 Христос, цар Ізраїля - хай зійде тепер із хреста, щоб ми побачили й увірували. Та й ті, що були з ним розп'яті, зневажали його.

Споглядаючи драму страждання вмираючої людини, ми стаємо перед великим детектором брехні. Також і розп’яття, що дивиться на тебе зі стіни, щоразу ніби запитує:  «Де ти?». Першим Бог шукає Адама по гріхопадінню і ось тепер знову з висоти хреста Ісус шукає кожну людину, шукає і тебе персонально. Він відмовився пити вино, змішане з миррою, що трохи притуплює свідомість і полегшує терпіння, щоб до останнього подиху дивитися люблячим поглядом на своє творіння. В Євхаристії ми причащаємось Тіла і Крові Христової. Чаша Христової любові – це жертвенна любов, що дає життя вповні і дає життя вічне. Напій, що не п’янить, але, навпаки, в повній ясності сповнює нас вдячністю за таку нечувану любов.

Ті хто розп’яв Христа, ніяк не заспокояться. Здається, вони не знають, як зупинитися в своїй злобі. Вони п’яні від пристрасті мати повну владу – і то не просто над звичайною людиною, а над Учителем. Можеш співчувати Христові, але можеш також запитати себе про те, яким є стан твого власного серця. Як реагуєш на людей морально чи матеріально принижених, як ставишся до успіхів і до неуспіхів тих, кому, можливо, заздриш чи колись заздрив? Попроси в Розп’ятого Ісуса дару щирого серця, чистих думок, світлої душі.

«Спаси себе і ми увіруємо у тебе», – кричать Ісусові. Спокуса доказувати свою значимість через перевагу сили – це логіка гріхопадіння. Перші люди спокусилися бажанням стати як Бог. Як часто перед лицем випробувань ми чуємося спокушені волати до Бога: «Зроби щось, це нестерпно – і тоді я віруватиму в Тебе».
Одне християнське подружжя переживало кризу стосунку. По п’ятьох роках боротьби і розпізнавання вони зрозуміли що ця «пустеля» їм була дана для того, щоб досвідчити, що достатньо тільки Бога. Ісус знає це, тому не втрачає віру в Отця і може пройти свій шлях до кінця.

Дякуючи Христові за Його жертвенну любов, за Чашу спасіння в Євхаристії, прийми її у намірі тих, хто в силу певних обставин позбавлений цієї можливості зараз, за тих, хто несправедливо терпить і хто переживає досвід важких випробувань і духовної боротьби.
Слава Отцю і Сину і Святому Духу.