Friday, 15 вересня 2023

Прагну, щоб сьогоднішній день не минув без Божого Слова, яке живить мою душу. Тому прошу Святого Духа наповнити і умиротворити мене, щоб ці короткі роздуми принесли добрий плід.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Марка 8, 1-10.

1. В той час, як знову була сила народу, а не мали що їсти, закликав учнів і каже їм:
2. – Жаль мені цих людей, ось вони уже три дні зі мною, і не мають що їсти. 3. Коли відпущу голодних додому, ослабнуть у дорозі; деякі бо з них прийшли здалека.
4. Учні йому відповіли:
– Звідкіль хто міг би нагодувати їх хлібом тут у пустелі?
5. Він спитав їх:
– Скільки маєте хлібів?
– Сім, – відповіли.
6. Тоді він велів народові сісти на землю і, взявши сім хлібів та воздавши хвалу, розламав їх і дав учням, щоб роздавали, і вони роздавали народові. 7. Мали вони також кілька рибок; він благословив їх і наказав теж роздати. 8. І вони їли й наситились, і зібрали сім кошів кусків, що зостались. 9. Було їх яких чотири тисячі. І відпустив їх. 10. Ввійшовши відразу в човен з учнями, прибув у Далманут-край.

«Мені дуже шкода!», «Шкода, що так склалося», «Співчуваю…», - часто можна почути такі фрази від друзів чи знайомих у відповідь на свою проблему, невдачу чи втрату. Можливо, ми самі часом ніяковіємо і промовляємо «Мені шкода..» лише для того, щоб закінчити важку розмову; коли не знаємо, як відповісти на тягар чужих переживань. 
Чи вмію я співчувати щиро? Чи помічаю труднощі тих, хто поруч?

Сьогодні Ісус показує нам приклад співчуття, турботи, милосердя. Він три дні навчав людей про таємниці Божого Царства, а вкінці їх, зголоднілих, просто нагодував. І не відомо, що їм запам’яталося більше –  Його проповідь чи смак хліба. Але це чудо не для того, щоб здобути прихильність чи славу. Кожне серце, кожне життя, кожен народ свого часу переходить свої пустелі. І Бог не може бути осторонь. Він знає своїх і береже, щоб дорогою не ослабли.

Учні Ісуса роздавали помножену поживу, хоча ще кілька хвилин тому були переконані, що допомогти цій голодній юрбі не вдасться ніяк. Можливо й ми, християни, віримо в Бога, але  не віримо, що маємо можливість впливати на ситуацію. Тому часто говоримо, але не робимо;  прагнемо, але не діємо; спостерігаємо, але не втручаємось… Пригадавши собі, що Бог з нічого створив світ, не біймося пожертвувати мізер того, що в нас є: свій час, сили, здібності. Бог здатний з них створити чудо. Він наш дар поблагословить і помножить, щоб хтось з Його дітей втамував свій голод любові, радості і надії.    

Сьогодні подякуємо Господеві за хліб на нашому столі. Промовляючи молитву «Отче наш», будьмо завжди свідомі, що ми просимо хліб не тільки для себе, але й для тих, хто поруч нас. Навчи нас, Господи, ділитися усім тим, чим Ти нас обдарував!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.