Tuesday, 12 вересня 2023

Св. свщмч. Автонома.

На кілька хвилин хочу відкласти свої справи, турботи, спілкування з іншими, щоб помолитися і послухати Боже Слово. Прошу Святого Духа про світлість розуму та щире прагнення прийняти Істину, яку об’являє сьогоднішнє читання Євангелія.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Марка 7, 5-16.

5. Одного разу питали Ісуса книжники та фарисеї:
– Чому твої учні не живуть за переданнями старших і їдять немитими руками?
6. Він відповів їм:
– Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано:
Народ цей устами мене почитає,
серце ж їхнє далеко від мене;
7. та вони марно мене почитають,
навчаючи наук – наказів людських.
8. Занедбавши заповідь Божу, притримуєтеся людського передання: миєте глечики та кухлі й ще багато в тому роді.
9. І сказав їм:
– Як ви хитро-мудро відкидаєте заповідь Божу, щоб берегти ваше передання. 10. Мойсей бо наказав: шануй батька твого й матір твою, і хто проклинає батька або матір – смерть такому! 11. А ви твердите: коли хто батькові чи матері скаже – корван, тобто священний дар є те, чим ви мали б користатися від мене, – 12. тому не даєте більше змоги зробити що для батька-матері. 13. Таким чином, касуєте слово Боже вашим переданням, яке ви самі завели. І іншого такого чините чимало.
14. І прикликавши знову народ, промовляв до нього:
15. – Слухайте мене всі й розумійте! Нема нічого зовнішнього для людини, що, входячи в неї, могло б її осквернити; те, що виходить з людини, те осквернює людину. 16. Хто має вуха слухати, хай слухає.

В сьогоднішньому уривку, відповідаючи на питання книжників і фарисеїв, Ісус не шкодує гострих слів. Можемо зауважити, що Він спілкується з ними зовсім не так, як з бідним і простим народом, що повсюди слідує за Ним. Чому? Хіба вони не так само дорогі для Бога? Чи може тільки строгість здатна зупинити тих, хто сліпо нищить своє життя, і спонукати змінити свій спосіб мислення.

Трагічним є стан людини, яка все своє життя вкладала великі зусилля, щоб досягти певної мети, але, зрештою, все виявилося даремним. Після багатьох років слідування традиціям,  бездоганного виконання правил і релігійних норм, можна також з жахом усвідомити, що насправді серце було далеко від Бога. Всі зовнішні ритуали не приносили плоду, не були угодні Богу, не наближали до братів, а лише підживляли власну гординю. Можливо, сьогодні Ісус спонукає подумати і над моїм шляхом віри: чи на ньому більше формальностей, поверховості, чи духа Божої Заповіді?

Лицемірство часто штовхає людину жити вигаданими приписами, відмежовуючись від реальних і непростих проблем своїх ближніх; «вмивати руки» від відповідальності за чиєсь майбутнє, як це одного разу зробив Понтій Пилат. І тоді, практикуючи ніби християнську віру, можна ненароком розминутися з самим Христом. А Він навчає, що найбільша Заповідь – це любов, а воля Божа – щоб ніхто не загинув!

Прошу Господа про благодать щодня все більше сповнюватися духом Його Заповіді, щоб ставати подібним до Нього та з любов’ю і творчо відповідати на численні потреби тих, хто поруч!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.