Friday, 08 вересня 2023

Спробуй втишити свої думки й уявити собі, що Христос кличе тебе на ім'я, двічі називає його, щоб привернути твою увагу до Себе, кажучи: «ти клопочешся про багато, одного ж потрібно...»

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Луки 10, 38-42; 11, 27-28.

38. В той час увійшов Ісус в одне село, і якась жінка, Марта на ім'я, прийняла його в хату. 39. Була у неї сестра, що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. 40. Марта ж клопоталася, услуговуючи всіляко. Підійшла вона й каже:
– Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені помогла.
41. Озвався Господь до неї і промовив:
– Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. 42. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.
27. Коли він говорив це, якась жінка підняла голос з-між народу і сказала до нього:
– Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили. 28. Він озвався:
– Щасливі ті, що слухають слово Боже і зберігають його.

У сьогоднішньому уривку ми бачимо сімейний конфлікт, з якого ми можемо витягнути важливий урок про духовне життя та спокій, тому що слова «ти побиваєшся і клопочешся про багато» сьогодні адресовані кожному з нас. Нам на перший погляд здається, що слова Ісуса до Марти є досить різкими та несправедливими, що Христос не доцінив її гостинність та турботу. Але з Євангелія ми знаємо, що Ісус з однаковою чутливістю ставився як до Марти так і до Марії, він добре знав серце Марти та її особистість. Він бачив її безперервну турботу та хвилювання про те, щоб в домі все було добре доглянуте та не міг не помітити її бажання догодити дорогому Гостеві. Отже, Його докір був спрямований не на неї, але на її метушливість, порожнє хвилювання, втрату спокою серця.

Ісус своїм докором хотів привернути увагу Марти до Себе. «Марто, Марто!», - Христос назвав її по імені двічі, прагнучи відволікти її від непотрібної метушні, хотів привернути увагу її серця до себе. Уяви собі, як Він це робить. Вона заклопотана, збігана, справно робить те, що вважає невідкладним, але нехтуючи тим, що справді являється важливим. Вона ніби забула, що прихід Господа до її дому – це чудова можливість побути разом з Ним, послухати Його. Гість в її домі стає менш важливим, ніж її турбота про Нього. І тоді чує заклик Ісуса: «Марто! Марто!..»

Ми розуміємо, що Марта привітала Ісуса у своєму домі, але Марія, сівши в Його ногах, привітала Його у своєму серці. Ми не мусимо відкидати ані підходу Марти, ані підходу Марії, але спробувати об'єднати їх, з розумінням того, що якщо у нас немає серця повного Бога, наші дії будуть лише порожньою метушнею, хаосом та галасом. Завжди маємо вірно надавати належне місце для Господа, щоб Він не мусив нас кликати як Марту, привертаючи до Себе нашу увагу.

Просімо Господа про дар доброго розуміння, щоб в нашому захопленні різними добрими та необхідними справами, ми ніколи не втрачали те, що надає їм сенсу.

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.