Tuesday, 21 березня 2023

Господь запрошує тебе до молитви: на хвилю відкласти свої справи, проблеми і завдання, щоб товаришувати Йому на дорозі терпіння разом з апостолом Петром.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Марка 14, 66-72.

66 Коли Петро був унизу на подвір'ї, приходить одна з служниць первосвященика
67 і, побачивши Петра, що грівся, придивилась до нього та й каже: А й ти був з Ісусом Назарянином.
68 Та він відрікся, кажучи: Не знаю і не розумію, що ти таке кажеш. Та й вийшов геть на переддвір'я, - а півень і заспівав!
69 Служниця ж, побачивши його знову, почала говорити тим, що там стояли: Цей з їхніх.
70 Та він відрікся знову. І трохи згодом ті, що там стояли, сказали до Петра: Ти й справді з їхніх, бо ти галилеянин.
71 Він же став клястися і божитися, мовляв, не знаю цього чоловіка, про якого кажете.
72 І тієї ж миті півень заспівав удруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив до нього: Перше ніж півень заспіває двічі, - тричі мене відречешся. Та й заридав гірко.

Апостол Петро слідує за Христом. Холод тієї єрусалимської ночі – це також холод злоби людської, що наважилась на знищення Того, Кого Отець послав задля спасіння. Петрові холодно, страшно, здається, в ньому прокинулась перелякана дитина, що має серце повне любові, але, в силу своєї малості, вразливості, лякливості, боячись бути викритою, ховається або обманює: «Не знаю і не розумію, про що ти кажеш», – вдає Петро. За цю слабкість він вже скоро дуже каятиметься, але зараз навіть не помічає, що саме він зробив.

Випробування Петра повторюється знов і знов, аж до того часу, поки не проспіває півень, як про це сказав йому Ісус. Щойно тепер Петро згадує про попередження, та, здається, вже пізно.  Вже нічого не повернеш,  не зміниш і ніяким вибаченням не загладиш... Чи справді пізно і для чого «надто» пізно? Насправді, пізно для гордині, самовпевненості – вона безповоротно розчавлена. Петро плаче. Його серце вражене власною невірністю і безславним страхом за себе самого. Проте Петрові сльози – це жаль, та не розпач. Він не перервав стосунку з Христом, не втік від непростих питань Ісуса Воскреслого: «Чи любиш ти мене?»

Петро досвідчив власної слабкості, щоб утверджувати колись братів у їх слідуванні за Господом, бути милосердним і терпеливим пастирем Христового стада. Твої падіння, перетворені покаянням, також здатні принести плоди любові. Якщо тут бракує тобі віри, милосердя і прощення до себе самого, то попроси цієї ласки у Святого Духа, щоб сповнив тебе миром і розумінням того, чим є Божа любов. Попроси у Господа покори, щоб вміти прощати і іншим, і собі.

Довір Господеві всі справи твого сумління. Можливо, щось з минулого ще непокоїть тебе і не дозволяє радо продовжувати шлях у вірі, надії, любові? В молитві можеш попросити апостола Петра товаришувати тобі у пізнанні Божого милосердя.

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.