Friday, 17 березня 2023

Прошу про благодать уважності та розуміння, щоб не залишатися байдужим перед Словом Євангелія.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Марка 14, 43-52.

43 І відразу ж, коли він ще говорив, прибув Юда, один з дванадцятьох, а з ним юрба з мечами та киями - від первосвящеників, книжників і старших.
44 Його зрадник дав їм знак, кажучи: Кого поцілую, той і є: беріте його й ведіте обережно.
45 І скоро він прибув, то підійшов до Ісуса та й каже: Учителю - і поцілував його.
46 А вони наклали на нього руки й схопили його.
47 Один же з тих, що там були, витяг меч, вдарив слугу первосвященика й відтяв йому вухо.
48 Тоді Ісус, звернувшись до них, сказав їм: Немов на розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб мене спіймати.
49 Щодня був я між вами, навчаючи у храмі, і ви мене не схопили. Та це - щоб збулося Писання.
50 Тоді всі, лишивши його, повтікали.
51 Якийсь же юнак, загорнений в одне лиш покривало, йшов за ним. Його схопили,
52 тож він, покинувши покривало, втік від них нагий.

Поцілунок Юди! Здається, за формою це був звичайний вияв поваги, яким в тогочасній релігійній традиції учні вітали свого вчителя – поцілунок у плече. По сьогодні, під час Літургії візантійського обряду, у вівтарі священики вітають один одного таким поцілунком зі словами «Христос між нами!» Проте, у виконанні Юди цей знак став чимось іншим. Не повага, а зрада – ніби якась зла пародія на те, чим він мав би бути… Чи я уважний на знаки та символи у своєму житті? Чи вмію застосовувати їх з належною простотою та гідністю?

Ісус віддає себе до рук ворогів. Відмовляється від збройного захисту. Той, Хто насправді є наймогутніший – Христос, Цар, Вседержитель, добровільно стає безсилим та покірним перед обличчям насильства та агресії. Адже саме на те Він і прийшов: «щоб збулося Писання». Не нищити, а спасати, не змушувати, а переконувати, не вбивати, а приймати смерть за інших.

Божий план спасіння є чимось докорінно інакшим від того, що люди могли б собі самі уявити. Тому й не дивно, що навіть найближчим учням Ісуса було важко його зрозуміти. Адже вони очікували тріумфального царювання Христа, а, натомість, пережили гірке розчарування, коли їхній Господь та Вчитель виявив своє видиме безсилля. У розпачі та розгубленні повтікали. А як реагую я, коли мої плани та очікування не здійснюються, коли Бог виявляється інакшим, ніж я собі уявляю? Чи також не гублюся і не впадаю у розпач?

Господи, дай мені мудрості та розуму приймати Твою волю – навіть, якщо вона виявиться зовсім відмінною від моїх уявлень та очікувань!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.