Tuesday, 07 березня 2023

Преподобномч. Леоніда Фьодорова, у схимі Леонтія.

Боже Слово сьогодні відкриває нам постать апостола Петра. Петра, якого Ісус сам обрав, покликав, навчав, перед ним переобразився, дав йому ім’я «скеля», вчинив фундаментом Своєї Церкви. Однак сьогодні перед нами Петро зі своєю слабкістю, гріхом і падінням.  Відкриймо наше серце, щоб зуміти в тому Петрі побачити й самих себе!

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Матея 26, 69-75.

69 Петро ж сидів надворі. Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: “І ти був з Ісусом Галилеєм.”
70 Але той перед усіма відрікся і заявив: “Не знаю, що таке говориш.”
71 Коли ж: він вийшов до воріт, уздріла його інша й каже до тих, що там були: “Цей був з Ісусом з Назарету.”
72 Він знову, клявшися, відрікся: “Не знаю я цього чоловіка.”
73 Десь трохи згодом приступили ті, що там стояли, і заговорили до Петра: “Ти таки справді один з них, бо й твоя вимова тебе виявляє.”
74 Тоді Петро почав клястися та божитися: “Не знаю я цього чоловіка.” І враз заспівав півень.
75 І Петро згадав те слово, що Ісус сказав був: “Раніше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся мене.” І вийшовши звідтіль, заплакав гірко.

Сьогоднішньому євангельському читанню передує подія Остатньої Вечері і час відразу ж після неї, коли учні йшли в Гетсиманський сад. Саме тоді учні почули слова Ісуса про те, що всі Його залишать. Після такого близького досвіду Вчителя, ніхто навіть думки не допускав, що здатний на зраду та відречення. Найбільше свою вірність декларував той, на кого й Христос розраховував найбільше. Бачимо Петра, який вважав лише на свої власні людські сили, які, проте, супротивились Божому плану. Господь допроваджує Петра до розуміння, що Божий план спасіння світу не відбувається через наш власний героїзм або лише людські зусилля.

Петро, з однієї сторони, має в серці велику любов до Господа і хоче бути близько Нього, а, з іншої сторони, страх не дозволяє йому цієї близькості. Події зречення Петра відбуваються перед палацом Каяфи. Петро гріється зі слугами Первосвященика біля вогню. Він проігнорував попередження Ісуса, сам виставив себе на спокусу. Можливо, достатньо було б лише взяти собі це до серця – і тоді такої болісної ситуації для Петра і не відбулося б. Прислухайся до свого серця, чи чуєш у ньому попередження Ісуса, заборону тієї чи іншої справи, якісь Його поради? Петро сподівався, що має достатньо сили, щоб протистояти спокусі і злу. Однак таки пролунали слова із його вуст: «не знаю цього чоловіка».

Сьогодні Слово навчає нас на прикладі Петра – не підходити занадто близько до спокуси та гріха, до ситуацій, які могли б нас привести до падіння. Можливо, часто думаємо, як і Петро, що ми достатньо міцні духовно, щоб дати опір кожному злу, яке нас оточує в силу різних обставин. Переживши такий досвід, Петро гірко заплакав. Цей плач дав йому усвідомити особисту трагедію цієї ночі, розбудив жаль, який дозволив в покорі наблизитися до Спасителя.

Ісусе, дякую Тобі, що Ти приймаєш мене з моїми слабкостями та гріхами! Прошу, не дозволь мені віддалятися від Тебе!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.