07
10.2022
Св. первомч. й рівноап. Теклі Мр 12, 1-12
0,00 / 0,00

Saturday, 10 Вересень 2022

Звичайний період, Мт 22, 15-22
Прп. Мойсея Мурина

Св. Авґустина, єп. Іппонського.
Св. мч. Гебре Михаїла, пресв. етіопського.
Собор преподобних отців Печерських, що спочивають у дальніх печерах.

Просімо Святого Духа, щоб вчинив нас здібними споглянути на себе в правді у світлі Слова Божого:
Прийди Святий Духу, наповни наше серце прагненням пізнання Бога і себе самих!

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Матея 22, 15-22.

15. Одного разу радились фарисеї, як би зловити Ісуса на слові, 16. і посилають до нього своїх учнів разом з іродіянами.
– Учителю, – кажуть вони, – ми знаємо, що ти щирого серця і що дороги Божої навчаєш по правді і не вважаєш ні на кого, бо не дивишся на лице людей. 17. Скажи нам, як тобі здається: чи вільно давати кесареві податок, чи ні?
18. Ісус, знаючи їхнє лукавство, озвався:
19. – Чого мене спокушаєте, лицеміри? Покажіть мені податковий гріш.
Ті принесли йому динарій. 20. Він спитав їх:
– Чий це образ і напис?
21. Відповідають йому:
– Кесарів.
Тоді він до них каже:
– Віддайте кесареве кесареві, а Боже – Богові.
22. Почувши це, вони здивувались і, лишивши його, відійшли.

Слухаючи сьогоднішнє Слово, перше, що звертає нашу увагу в діалозі про податкову монету – це нещирість намірів фарисеїв, що звертаються до Ісуса з питанням: «Чи вільно давати кесареві податок, чи ні?» Фарисеї та іродіяни, два угрупування, які ворогують між собою, здатні були об’єднатися проти Ісуса, щоб погубити Його. Це питання було витончено поставленою пасткою. Не цікавила їх правда, а лише реванш за всі попередньо програні полеміки з Ісусом, аж до повного знищення противника. Слово Боже заохочує і нас споглянути на свої реакції в ситуаціях, коли нам випадає нагода комусь відплатити за свій програш, впокорення, утиск, переслідування. Як використовуємо такі нагоди – в покорі і в правді, чи відплачуємо з почуттям помсти?

Часто серед людей розмова та дискусія використовуються як знаряддя боротьби, в якій не йдеться про шукання правди, пізнання істини, об’єктивної оцінки події. Такої постави не було у фарисеїв, які прийшли до джерела найбільшої Правди та Істини. Варто замислитися над своїм відношенням до Ісуса: чи приходжу до Нього зі щирим наміром пізнання правди? Чи слухаючи Його і молячись, я готовий змінити своє мислення і навернутися? Чи, можливо, мені йдеться лише про підтвердження своїх власних міркувань, від яких я в жодний спосіб не готовий відмовитися?

Ісус не заперечує платежу податку. Влада потрібна для того, щоб служити спільному добру. Але християни ніколи не мають погоджуватись на поставу кесаря, який би хотів зайти на площину Божих заповідей чи людського сумління. Що ж потрібно віддати Богу? Кожна людина носить у собі «образ і напис» Бога, кожна людина є Його власністю. Віддати Богу те, що Боже – означає жити у свободі і братерстві, будучи Його дітьми, відкидаючи все, що противиться цій гідності.

Дякуймо Богу за сьогоднішнє Слово, молімося, щоби ми в щоденних клопотах не занедбували молитви, пам’ятали віддавати Богу те, що насправді належить Йому - наше серце, сповнене довіри й любові!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.