05
07.2022
Св. свщмч. Євсевія, єп. Самосатського Мт 11, 16-20
0,00 / 0,00

Saturday, 25 Червень 2022

Звичайний період, Мт 7, 1-8
Прп. Онуфрія Великого

Прп. Петра Афонського.

Прошу в Господа ласки, щоб і сьогодні почути, зрозуміти, прийняти та виконати Його Святе Слово.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Матея 7, 1-8.

1. Сказав Господь: Не судіте, щоб вас не судили; 2. бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють.
3. Чого ти дивишся на скалку в оці брата твого? Колоди ж у власнім оці не бачиш? 4. Або як можеш твоєму братові сказати: дай, вийму скалку в тебе з ока, як он колода в твоїм оці?
5. Лицеміре! Вийми спершу із свого ока колоду і тоді побачиш, як вийняти з ока брата твого скалку.
6. Не давайте святого псам, і не кидайте перел ваших перед свиньми, щоб не потоптали їх ногами і, обернувшись, не роздерли вас.
7. Просіть, і дасться вам; шукайте, і найдете; стукайте, і відчинять вам. 8. Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, находить; хто стукає, тому відчинять.

Напевно, сьогоднішні євангельські слова є одними з найбільш цитованиx зі всього Святого Письма. «Не судити», «колода й скалка», «святиня й пси», «стукання і відчинення»… Ці слова або їхні перефразування можна почути у найрізноманітніших контекстах, нерідко навіть зовсім далеких від релігії. І від людей, які не вважають себе віруючими. Слова, які ми чуємо сьогодні, стали невід’ємною частиною культурного коду значної частини людства. Чому так сталося? Що в них  такого, що змушує чути й повторювати їх крізь віки та покоління?

Можливо, ці слова відповідають найглибшим прагненням кожної чи майже кожної особи. Справедливість та повага, рівність та щирість, розважливість і настійливість, надія й довіра. Все це є цінностями, вкоріненими в самій природі людини. Гріх, травми, образи, біль можуть їх приглушити, затьмарити, але вони все одно знову заявляють про себе. Тому оці слова нашого Євангелія залишаються завжди живими та актуальними.

А ще, може статися, ми постійно у різні способи повторюємо ці слова, бо насправді їх не виконуємо, хоча й дуже хочемо. Звертаємо увагу радше на недоліки ближнього, ніж на свої власні. Немилосердно судимо та засуджуємо, лицеміримо. І самі досвідчуємо таке ж ставлення від інших. Поводимося необережно та нерозважливо зі святими речами, розгублюємося, зневірюємося, впадаємо у розпач. Перестаємо шукати, а, відтак, і не знаходимо… Але Господь нас підбадьорює і заохочує ніколи не здаватися: «Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, находить; хто стукає, тому відчинять».

Господи, дай мені дійсно почути ці Твої Слова, а почувши – правдиво ними жити!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.