04
07.2022
Тиждень 4-ий по Зісланні Святого Духа Мт 11, 2-15
0,00 / 0,00

Monday, 13 Червень 2022

Звичайний період, Мт 18, 10-20
Понеділок Святого Духа

Тиждень загальниці.
Св. ап. Єрмія.
Св. мч. Єрмея.

Спробуй витішити свої думки та уявити собі, що ти загубився, але тебе ніхто не шукає. Коли ж, нарешті, ти віднайшовся, то чуєш лише докори…

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Матея 18, 10-20.

Сказав Господь:
10. Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Отця небесного.
11. Бо Син чоловічий прийшов спасти те, що загинуло.
12. Що ви гадаєте? Коли хто має сто овець і одна з них заблудить, чи він не кине дев'ятдесят дев'ять у горах і не піде шукати ту, що заблудила? 13. І коли пощастить найти її знову, істинно кажу вам, що він радіє нею більше, ніж дев'ятдесят дев'ятьма, що не заблудили.
14. Так само і в Отця вашого небесного немає волі, щоб загинуло одне з тих малих.
15. Коли брат твій завинить супроти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає, тебе, ти придбав брата твого.
16. Коли не послухає тебе, візьми з собою ще одного або двох, щоб усяка справа полагоджувалась ж словом двох або трьох свідків.
17. І коли він не схоче слухати їх, скажи Церкві; коли ж не схоче слухати Церкви, нехай буде для тебе як поганин і митар.
18. Істинно кажу вам: усе, що ви зв'яжете на землі, буде зв'язане на небі, і все, що розв'яжете на землі, буде розв'язане на небі.
19. Істинно кажу вам ще раз: коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем небесним; 20. бо де двоє, або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них.

Притча про загублену вівцю, є, мабуть, найпростішою з тих, які ми знаємо. Потрібно зізнатися, що нам не завжди подобається, коли чуємо уподібнення нас до стада овець. Адже вівці – істоти нерозторопні, вівцю сьогодні можуть знайти і принести, а назавтра вона знову зробить те саме і десь заблукає. І ми десь з посмішкою можемо роздумувати про нерозумних ягнят. Але чи це не сценарій, який є близький і до нашого життя? Чи так само не буває з нами?

Ми, люди, нерідко самі блукаючи, з осудом споглядаємо на тих, хто десь там блукав і повернувся. Ми не можемо забути і не докоряти іншій людині її минулим або ж її гріхами. Нерідко до таких людей ми навіть ставимося з презирством та недовірою. Але у Бога, в Його любові до нас немає ніяких докорів, ані невдоволення. Любов Божа є дуже терпеливою. Відношення Бога до нас є батьківським. Адже, якою б великою не була сім'я, для люблячого батька всі діти є однаково дорогими і він не хоче втратити жодного з них. Господь також не хоче втрачати ані тебе, ані твого сусіда, ані брата, ані сестру.

Для Бога кожен з нас є надзвичайно важливим, особливим. Божа любов завжди шукає та рятує. Пастух не став просто чекати, що вівця сама прийде назад та не махнув на неї рукою. Він сам пішов її шукати. Вслухайся ще раз в слова Євангелія: «І коли пощастить найти її знову, істинно кажу вам, що він радіє нею більше, ніж дев'ятдесят дев'ятьма, що не заблудили». Ти можеш собі уявити, наскільки ти важливий, що твоє повернення викликає радість в самого Бога?

Просимо тебе, Господи, даруй нам радісні та відкриті християнські спільноти. Дякуємо за твоє милосердя та дари Святого Духа!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.