04
07.2022
Тиждень 4-ий по Зісланні Святого Духа Мт 11, 2-15
0,00 / 0,00

Friday, 03 Червень 2022

Звичайний період, Йо 14, 1-11
Свв. великих царів і рівноапостольних Константина й Олени

Сьогоднішнім уривком Ісус запрошує тебе до справжньої Дороги, Істини і Життя, щоб через довір’я постійно наближатися до Дому Отця Небесного, де для тебе вже приготоване помешкання.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Йоана 14, 1-11.

Сказав Господь своїм учням:
1. Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, і в мене віруйте. 2. В домі Отця мого осель багато. Коли б не так, я б сказав вам, бо я йду приготовити вам місце. 3. І коли відійду й приготую вам місце, вернуся й вас до себе візьму, щоб і ви були там, де я. 4. Куди я йду, дорогу знаєте.
5. Каже до нього Тома:
– Господи, не знаємо, куди ти йдеш, і як нам дорогу знати?
6. Ісус йому сказав:
– Я – дорога, істина і життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене. 7. Якби ви мене знали, і Отця мого знали б. Віднині знаєте його й бачили його.
8. Филип каже йому:
– Господи, покажи нам Отця, і доволі буде нам.
9. Мовить Ісус до нього:
– Стільки часу я з вами, і ти мене не знаєш, Филипе? Хто бачить мене, той бачить Отця. Як же ти говориш: покажи нам Отця? 10. Невже не віруєш, що я в Отці і Отець у мені? Слова, які говорю до вас, не від себе говорю. 11. Отець, який у мені пробуває, він творить діла. Віруйте мені, що я в Отці і Отець у мені; коли ж ні, через самі діла віруйте.

Напруга між Христом і книжниками та фарисеями зростає. Учні стривожені, вони розуміють, що все веде до чогось поганого… Страх і тривога здаються синонімами, проте, між ними є різниця: у страсі завжди присутній об’єкт, тобто ми знаємо, чого боїмося, а тривога – це почуття без явного об’єкта, тому її тяжче позбутися, перемогти. Вона ніби охоплює все єство людини і здатна отруювати наше життя тут і тепер. У цей тривожний вечір Господь запевняє апостолів у задумі спасіння і виявляє їм, як любить Бог своє створіння. Нехай не тривожиться і твоє серце, бо цього прагне Ісус.

Ісус вважає: «Куди я йду, дорогу знаєте». Але Тома заперечує: «Господи, не знаємо, куди ти йдеш, і як нам дорогу знати?» Цікаво, що Господь вважає, що вони знають більше, ніж думають самі учні. Напевно і нам траплялося часом не знати, що ми щось вміємо, знаємо, чимось володіємо. Іноді збоку краще видно наші дари і можливості. Можливо, цей уривок запрошує тебе подякувати Господеві за тих людей і обставини, які відкрили тобі власну внутрішню силу?

«Господи, покажи нам Отця, і доволі буде нам», – просить Филип. У проханні цього дорослого чоловіка живе дитяча туга людини за своїм Небесним Отцем. «Мовить Ісус до нього: Стільки часу я з вами, і ти мене не знаєш, Филипе? Хто бачить мене, той бачить Отця». Застановися, де бачив і бачиш Христа ти у своєму щоденному житті? Як переживаєш цю присутність, наскільки її цінуєш?

Господь Бог у Пресвятій Тройці безнастанно схиляється над твоїм життям. Вдячність – це  усвідомлення і визнання того, що ми обдаровані чиєюсь увагою, любов’ю, допомогою, жертвою, яка засвідчує нашу цінність і унікальність. Твоє прийняття у вірі Його ласки, навіть серед маси явних і неявних небезпек, може сповнити тебе миром і радістю.

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.