20
05.2022
Св. мч. Акакія Йо 8, 21-30
0,00 / 0,00

Friday, 21 Січня 2022

Звичайний період, Мр 10, 23-32
Прп. Юрія Хозевіта. Св. Еміліяна, ісп. Прп. Домніки

Прошу в Господа про благодать доброго розуміння та щирого прийняття євангельського Слова.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Марка 10, 23-32.

23. Сказав Господь:
– Як тяжко тим, що мають багатства, увійти в царство Боже!
24. Учні були здивовані цими словами. Тоді Ісус знову заговорив до них і каже:
– Діти, як тяжко тим, що звірилися на багатства, увійти в царство Боже! 25. Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в царство Боже.
26. Дивувалися вони ще більше й один до одного казали:
– Хто ж тоді може спастися?
27. Ісус, глянувши на них, мовив:
– У людей це неможливо, але не в Бога; у Бога все можливо.
28. І заговорив до нього Петро:
– Ось ми покинули все й пішли слідом за тобою.
29. Ісус озвавсь і каже:
– Істинно кажу вам: нема такого, хто, кинувши свій дім або братів, або сестер, або батька-матір, або дітей, або поля, ради мене та ради євангелія, 30. не дістав би сторицею домів, братів, сестер, матерів, дітей і піль, тепер, у цьому часі, серед переслідувань, і в майбутньому віці життя вічне. 31. І багато з перших стануть останніми, а останні – першими.
32. Вони були в дорозі, простуючи в Єрусалим. Ісус ішов перед ними, і дивувались вони, ідучи за ним, і були в страху.

Певний заможний чоловік засмучений відійшов від Ісуса, не будучи в силах звільнитися від прив’язаності до свого багатства. Тоді Ісус говорить слова, які важко було прийняти багатьом людям в той час, так само як може бути нелегко і сьогодні: «Як тяжко тим, що мають багатства, увійти в царство Боже!» Згодом знову наголошує цю думку, ще більше її підсилюючи: «Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в царство Боже». Учні здивувалися, коли це почули. А що відчуваю я?

Напевно, кожен з нас має щось, до чого він прив’язаний і на що розраховує. Гроші, майно, робота, зв’язки, статус у суспільстві. Все це дає деяку впевненість. Не так важливий розмір такого багатства, зрештою, його може бути зовсім мало, скільки ступінь уповання, яке ми на нього покладаємо. У звичайних обставинах це не створює якоїсь більшої проблеми. Можемо навіть добре розпоряджатися нашими наявними засобами на славу Божу і на користь ближнього. Але, може статися, що у певний момент постанемо перед вибором: бути вірними Богові чи зберегти своє майно шляхом певного морального компромісу або вибору, не дуже сумісного з Божими заповідями. Саме тоді і виявиться, що для нас є справжнім скарбом.

Наостанку Господь запевняє своїх учнів, а з ними також і нас, що кожен, хто щось залишить заради Нього та Євангелія, про те не пожаліє. Звичайно, стократне помноження залишених матеріальних речей чи навіть родинних стосунків є радше риторичною фігурою, сенс якої запевнити слухачів, що на Господа варто покладатися. Навпаки, Ісус прямо говорить, і того разу і ще неодноразово, що його учні зіткнуться з проблемами та переслідуваннями. Проте наприкінці отримають щось набагато більшого, ніж вони могли б сподіватися коли-небудь мати тут на землі – життя вічне! Ісусові учні здивувалися і перелякалися такої перспективи, однак і далі йшли за ним. А як вчиню я?

Господи, по-людськи мені часто здається неможливим звільнитися від того, що мені заважає бути Твоїм добрим учнем. Однак знаю, що для Тебе немає нічого неможливого – тож хочу довіритися Тобі та йти за Тобою!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.