Tuesday, 11 січня 2022

Прп. Маркелла, ігумена монастиря неусипаючих.

Зустріч з Господом завжди життєдайна. Сьогодні Він через Євангельську оповідь запрошує нас йти за Ним та бути свідками зцілення.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Марка 8, 22–26.

22. Одного разу прийшов Ісус у Витсаїду, і ось приводять йому сліпого і просять його, щоб його доторкнувся. 23. Узявши сліпого за руку, вивів він його за село і, помазавши йому слиною очі, поклав на нього руки і спитав його:
– Чи бачиш що?
24. Глянув той і каже:
– Бачу людей – наче б дерева ходячі.
25. Тоді він знову поклав йому руки на очі, і той прозрів, і одужав, і бачив усе ясно й далеко. 26. Послав він його додому, кажучи:
– Не входь у село.

Ісус увійшов у Витсаїду, але як тільки до Нього привели чоловіка, що потребував зцілення, вони удвох пішли геть за село. Уяви собі шлях Христа – Сина Божого, який веде за руку незрячу людину, нащадка вигнаних синів Єви. Приглянься до них, спробуй припустити, як міг почуватися цей чоловік: про що міг думати, чого боятися, чого бажати найбільше? Можливо, якась частина твого життя теж спонукає тебе довіряти Богові певною мірою насліпо, дозволяти себе вести через інших людей та через обставини.

Незрячий чоловік, напевно, не розумів до кінця, що відбувається. Таке, можливо, траплялося з ним нерідко: коли він не розумів, що з ним роблять та куди ведуть. Однак цим разом він попав у дійсно добрі руки – у руки Господа, завдяки людям, які бажали йому добра та вірили Христові. Може статися, також тебе колись хтось так само привів до Бога з твоєю духовною сліпотою, а, можливо, когось вже ти привів чи намагаєшся привести.

Після того, як Ісус вперше помазав незрячому очі, спитав його, чи що-небудь бачить. І той дав доволі дивну відповідь, що бачить людей, немов дерева ходячі. Можливо, він бачив тільки силуети, хтозна. Тут важливо усвідомити, що зцілення часто буває не моментальним, але  довшим процесом. Щодо лікування тіла, це якось легше прийняти, а от щодо лікування душі, ми деколи маємо хибне бачення, думаючи що досить один раз зробити комусь зауваження, досить раз пережити благодать навернення, осяяння на молитві – і це триватиме завжди. Проте, коли приходять невдачі, можемо розчаруватися в собі і в інших. Ісус не розчаровувався, коли повне зцілення не відбулося вже за першим разом. Він спокійно зробив те саме ще раз.

Господи, подай мені ласку бути терпеливим до себе і до інших у дорозі духовного зростання. Доторкнися моєї духовної сліпоти стільки разів, скільки потрібно, щоб я міг бачити і відчувати інших людей серцем, повним Твоєї любові.

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.