Monday, 14 квітня 2025

Великий понеділок. 

Спробую в хвилині тиші заспокоїти свої думки та емоції, зосередитися, щоб добре чути та розуміти слово святого Євангелія.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від  Матея 24, 3-35. 

Євангеліє
Матея 24, 3-35

3 І коли він сів на горі Оливній, його учні приступили до нього насамоті й запитували: “Скажи нам, коли це буде і який буде знак твого приходу й кінця світу?” 

4 Ісус у відповідь мовив їм: “Глядіть, щоб ніхто не звів вас. 

5 Багато бо прийде в моє ім'я, що будуть казати: Я – Христос, – і зведуть багатьох. 

6 Ви почуєте про війни та воєнні поголоски; глядіть же, не тривожтесь, бо треба, щоб це все сталося, але це не кінець ще. 

7 Народ бо на народ повстане й царство на царство. Голод, чума та землетруси будуть по різних місцях, 

8 та все це – початок страждання. 

9 Тоді видадуть вас на муки й уб'ють вас; вас будуть ненавидіти всі народи імени мого ради. 

10 Багато тоді спокусяться і видаватимуть один одного й будуть ненавидіти один одного. 

11 Чимало лжепророків устане і зведуть багато людей. 

12 Через те, що розбуяє беззаконня, любов багатьох охолоне. 

13 Але хто витримає до останку, той спасеться. 

14 І ця Євангелія Царства буде проповідуватись по всьому світі, на свідоцтво всім народам. І тоді прийде кінець. 

15 Отож, коли побачите “мерзоту запустіння”, провіщену пророком Даниїлом, поставлену на святім місці – хто читає, нехай розуміє! – 

16 тоді ті, що в Юдеї, нехай втікають у гори; 

17 а хто на покрівлі, хай не сходить узяти речі з своєї хати, 

18 і хто в полі, хай не повертається назад узяти свою одіж! 

19 Горе вагітним і годуючим за тих днів! 

20 Моліться, щоб ваша втеча не сталася зимою, ані в суботу. 

21 Скорбота ж: тоді велика буде, якої не було від початку світу аж понині, та й не буде. 

22 І коли б ті дні не були вкорочені, ніхто б не врятувався; але заради вибраних будуть вкорочені дні тії. 

23 І коли хто скаже тоді вам: Глянь, ось Христос, чи онде, – не вірте, 

24 бо встануть лжехристи та ложні пророки, які чинитимуть великі знаки й чуда, щоб, коли можна, звести навіть і вибраних. 

25 Ось я попередив вас. 

26 Коли вам, отже, скажуть: Ось він у пустині, – не виходьте; ось він, у криївках, – не вірте! 

27 Як блискавка, що на сході блисне й вмить аж на самім заході сяє, так буде й прихід Чоловічого Сина. 

28 Де бо є мрець, там і орли зберуться. 

29 Негайно по тих днях скорботних сонце затьмиться, місяць не дасть більше свого відблиску, зорі падатимуть з неба і захитаються небесні сили. 

30 Тоді на небі з'явиться знак Сина Чоловічого, і тоді заридають усі племена землі й побачать Чоловічого Сина, що надходитиме на небесних хмарах з потугою та славою великою. 

31 Він пошле своїх ангелів із сурмою вельми голосною, і ті зберуть вибраних його з чотирьох вітрів, від одного аж до другого кінця неба. 

32 Від смоковниці навчіться притчі. Коли віття її стає м'яке й вона листя виганяє, ви знаєте, що близько літо. 

33 Отак і ви: коли це все побачите, знайте, що він уже близько під дверима. 

34 Істинно кажу вам: Цей рід не промине, поки не збудеться все це. 

35 Небо й земля перейдуть, але слова мої не перейдуть.

Христові учні ставлять Ісусові питання, яке хвилювало їх та так само хвилюватиме багатьох християн відтоді і аж до сьогодні. Питання про кінець світу. Коли і як це має статися? Вже саме це питання, здається, має в собі правдиву інтуїцію того, що історія світу має свою ціль і сенс. Якщо мала колись свій початок, то, напевно, мала б мати і кінець. Перші християни чекали на той кінець із радістю та надією, вигукуючи арамейською мовою «Маран-ата!», тобто «Прийди, Господи». Пізніше почали радше боятися, називаючи його латинською «Dies irae», тобто «День гніву». А які думки чи почуття виникають в мене, коли я чую слова «кінець світу»? 

Чому хтось радів з очікування кінця світу, а хтось, навпаки, впадав у страх? Радість була від того, що кінець світу означає також і кінець стражданню, болю, несправедливостям цього світу. Більше того – коли перейде цей світ, має настати новий, в якому не буде більше жодного зла, пригнічення, зітхання, смерті. Ну як же можна того нового світу не чекати і не радіти з думки про його прихід? Саме тому остання книга святого Письма - Апокаліпсис закінчується радісним окликом: «Амінь, прийди, Господи Ісусе!» 

Але, як ми часто спостерігаємо навіть у нашому звичайному щоденному житті, щось нове майже завжди народжується через страждання. Старі речі, стосунки, явища мають відмерти, щоб дати дорогу новому. Вмирати ж не хочеться нікому й нічому. Тому окрім радості від очікування нового, нерідко маємо страх, сум, жаль втратити те, до чого звикли і що нам дає певну стабільність та забезпечення. Нерідко впадаємо в майже апокаліптичний страх від кожної поганої новини: адже в усі часи трапляються стихійні лиха, війни, епідемії. На жаль, наш час також не є виключенням. Багато кому здається, що світ похитнувся. Але насправді, коли кінець, не може знати ніхто на землі. Ісус теж не дає відповіді. Радше закликає завжди чувати та мати надію й терпіння: «хто витримає до останку, той спасеться» 

Боже, дай мені сміливість та надію, щоб не впадати в розпач від поганих новин чи перемін. Дай мені силу витримати всі випробування та осягнути Твоє спасіння! 

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.