Saturday, 05 квітня 2025

Усе, що ти зараз переживаєш – як прекрасне і піднесене, так і важке чи небажане – може стати змістом цієї молитви, яку ти щойно розпочинаєш. Спробуй описати свої думки з ніжною лагідністю.

Євангеліє
Мр.  8, 27–31

27 І пішов Ісус із своїми учнями до сіл Филипової Кесарії, і дорогою розпитував учнів своїх, мовивши до них: За кого мене люди мають?

28 Ті йому й відказали: Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, а ще інші за котрогось із пророків.

29 А ви, - спитав їх, - що кажете про мене: хто я? Озвавсь Петро та й каже до нього: Ти - Христос.

30 Але наказав їм гостро, щоб нікому не говорили про нього.

31 І він узяв навчати їх, що Синові Чоловічому багато треба вистраждати, а й відцураються його старші, первосвященики та книжники, буде він убитий, по трьох же днях воскресне.

Наші відносини з Богом виражаються по-різному. Іноді, як і сучасники Ісуса, ми бачимо в Ньому Івана Хрестителя, що очищає нас від гріхів, або Іллю, який навчає і чинить чуда. Петро вбачав у Ньому Месію — здійснення надії на свободу, зцілення і щастя. Поміркуй,  як би ти описав свої особисті відносини з Богом?

Легко сприймати Ісуса як Того, хто запрошує нас до добра і краси. Водночас, як і Петрові, нам важко прийняти, що в Бозі є також місце для того, що є важким, несправедливим чи болючим. Коли ми самі проходимо через труднощі, відчуваємо себе самотніми, покинутими, ніби далекими від Бога. Наче для Нього було б негідно співстраждати разом із нами. Спробуй запросити Бога в ті найпотаємніші глибини свого серця.

Йти за Христом — це запрошення до життя у повноті, тобто як у тому, що є прекрасним, добрим і привабливим, так і в мудрому переживанні того, що є болючим, складним і небажаним. Це згода на багатогранну реальність — у нас самих, у людях, які нас оточують, і в нашому суспільстві. Спробуй подивитися на все це Божими очима, з Його лагідною любов’ю.

Зараз у тебе ще є мить для особистої та щирої зустрічі з Богом. Спробуй використати її так, як підказує тобі серце.