Прошу Бога про вміння слухати й чути Його святе Слово.
Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Луки 8, 5-15.
Сказав Господь притчу оцю:
5. Вийшов сіяч сіяти своє зерно. І як він сіяв, одне впало край дороги й було потоптане, і птиці небесні його видзьобали. 6. Друге упало на камінь і, зійшовши, всохло, бо вогкости не мало. 7. Інше впало між тернину, і тернина, вигнавшися з ним вкупі, його заглушила. 8. Нарешті, інше впало на добру землю і, зійшовши, вродило сторицею.
Кажучи це, Ісус голосно мовив:
– Хто має вуха слухати, хай слухає.
9. Учні його спитали, що значить ця притча. Він сказав їм:
10. – Вам дано розуміти тайни царства Божого, іншим же у притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли.
11. Ось що значить ця притча. Зерно – це слово Боже. 12. Тії, що край дороги, це ті, що слухають, та потім приходить диявол і бере геть з їх серця слово, щоб вони не увірували й не спаслися. 13. Ті ж, що на камені, це тії, що слухають і з радістю приймають слово, але не маючи коріння, вірують до часу й під час спокуси відпадають. 14. А те, що впало між тернину, це ті, що, вислухавши, ідуть, та клопоти, багатства і життєві розкоші їх заглушають, і вони не дають плоду. 15. Нарешті, те, що на добрій землі, це ті, що, чуючи добрим і щирим серцем слово, держать його і дають плід у терпінні.
В сьогоднішньому Євангелії ми бачимо дві переплетені теми. Перша є розповіддю, тобто притчею про сіяча, з притаманною їй непрямою мовою та закликом, вираженими через образи сіяча, різних типів землі та відповідних до цього результатів посіву зерна. Друга тема є вже прямим закликом Ісуса до уважного слухання Його Слова.
Образна мова притчі теж має два можливих ефекти для слухача. Ці ефекти є різними та залежать від внутрішньої настанови особи, яка слухає притчу. Перша можливість – це глибше розуміння, коли яскраві образи розповіді породжують в слухача свої власні внутрішні асоціації, торкаються його особистого життєвого досвіду. Таким чином, Боже слово глибше вкорінюється в Його душі. Друга можливість – навпаки, менше розуміння, бо сенс притчі є прихованим, таким, що потребує певного зусилля для його «дешифровки». І якщо бажання докласти цього зусилля немає – то й Слово залишається незрозумілим та неприйнятим.
Ісус в Євангелії наголошує на свобідному виборі, який має кожен слухач Божого Слова. Прийняти або відкинути, постаратися зрозуміти, чи пропустити повз вуха, дати плід, або ж залишитися безплідним. Яким, отже, є мій вибір? Чи хочу дозволити Божому Слову дати плід в моєму серці? Що для цього я можу зробити?
Прошу Господа про благодать доброго вибору, щоб моя свобода стала плідною та спасенною для мене та для інших людей.
Слава Отцю і Сину і Святому Духу.