Monday, 09 вересня 2024

Св. мч. Северіана

Приготуй себе до зустрічі зі Словом Божим. Дозволь собі розкіш потурбуватися про Божі справи, щоб Господь міг потурбуватися про добро твоєї душі і дати тобі Свого світла.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Марка 1, 9-15.

9. Одного разу прийшов Ісус із Назарету, що в Галилеї і був хрищений Іваном у Йордані. 10. І коли виходив з води побачив, як небо розкрилось, і Духа, що як голуб сходив на нього. 11. І голос ізлинув з неба:
– Ти єси Син мій возлюблений, у тобі – моє уподобання.
12. І відразу Дух повів його в пустиню; 13. і він пробув у пустині сорок день, спокушуваний сатаною, і був з дикими звірами, і ангели йому служили. 14. Коли ж видали Івана, Ісус прийшов у Галилею і проповідував там Євангеліє Боже, 15. кажучи:
– Сповнився час, і царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангеліє.

Ісус та Йоан Хреститель були родичами. Перший раз вони зустрілися ще до свого народження, коли Марія відвідувала свою родичку Єлисавету. Єлисавета, коли почула привіт Марії, радісно засвідчила, що дитя в її лоні з радості здригнулося. Тепер же Йоан, як пророк виконує те, що доручив йому Бог: проповідує прихід Месії і хрестить водою, готуючи дорогу Синові Божому. Хоча сам Ісус називав Йоана найбільшим між народжених від жінок, євангелист Марко не зосереджує нашу увагу на ньому, але на Христові. Йоан удостоївся великої ласки, проте залишався скромним і простим слугою Господа. Це запрошує мене теж роздумати про те, з якою поставою я виконую моє служіння Богові і ближнім?

Хрещення Ісуса від Йоана по суті не було необхідністю, бо ж Йоанове хрещення є хрещенням на покаяння, в якому Ісус не мав потреби. Церква від самих початків бачить у цьому жест впокорення і солідарності Бога з людиною. Отці залишили нам власні глибокі роздуми про те, що ті, які хрестилися у Йордані, символічно залишали там свої гріхи, а Ісус натомість у цих водах взяв на себе гріхи людини, щоб її відкупити. По-людськи ми часто сторонимося людей, які здаються нам гіршими від нас, котрі не з нашого кола, так би мовити. Але Син Божий не боїться людської грішності, тому що з вод Йордану починається Його місія нашого зцілення. Впокорення Христа увінчується голосом Отця Небесного: «Ти єси Син мій возлюблений, у тобі – моє уподобання». Тому я теж можу не боятися моїх упокорень, вони мене не принижують, лише показують чи вмію слухати за будь-яких обставин голосу Отця, котрий в Христі і мене бачить своїм улюбленим сином, своєю улюбленою донькою.

Після такої піднесеної події Дух повів Христа на пустиню. Часто ми помилково сприймаємо наше християнське життя як бонус, який вчинить нас щасливими і безтурботними, бо ж коли Бог із нами, то хто чи що посміє стати проти нас? Такий ідеал віри не витримує випробувань реального життя. Нерідко ми схильні сумніватися у тому, що Бог справді нас любить, коли з нами стається якесь нещастя чи неприємність. Подивімося на Христа, котрого Дух веде в місце жорсткого випробування. Саме це місце є Його приготуванням до місії і школою, прикладом вірності для нас. Можливо і мені варто сьогодні трохи переоцінити роль тих прикрощів, котрі випали на мою долю?

Господи, дякую за твою любов, за зцілення і відкуплення. Навчи мене дозволяти Святому Духові провадити мене і чинити Твою волю!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.