Sunday, 31 березня 2024

Прп. Іпатія, єп. Гангренського

У хвилині тиші спробую приготувати своє серце на слухання та прийняття Божого Слова.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Марка 2, 1-12.

1 Коли ж по кількох днях Ісус повернувся до Капернауму, чутка пішла, що він у домі.
2 І там зібралося стільки народу, що не було більш місця, навіть перед дверима; а він промовляв до них словом.
3 І от прийшли до нього, несучи розслабленого; несли його четверо.
4 А що із-за народу не могли донести до нього, розкрили стелю над місцем, де він був, й отвором спустили ліжко, на якому лежав розслаблений.
5 Ісус, уздрівши їхню віру, до розслабленого й каже: Сину, відпускаються тобі твої гріхи.
6 А були й деякі книжники, що сиділи там та міркували собі:
7 І як може цей так говорити? Він богохульствує! Хто може прощати гріхи, крім одного лише Бога?
8 Ісус же, вмить збагнувши духом, що вони таке собі думають, до них і каже: Чого таке ось намислюєте у ваших серцях?
9 Що легше - сказати розслабленому: Відпускаються тобі гріхи, а чи сказати: Встань, візьми твоє ліжко й ходи?
10 Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати, - мовить до розслабленого:
11 Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому.
12 Устав той - і зараз же, взявши ліжко, вийшов на очу всіх; тож чудувалися всі, хвалили Бога й мовляли: Ніколи ми такого не бачили!

Навколо Ісуса зібралося багато народу. Це, безумовно, добре, адже чимало людей могли почути Добру Новину. Та з точки зору тих чотирьох, які несли ноші з розслабленим, це навряд чи було так вже й позитивно. Адже вони мали проблему і потребу – як донести свого паралізованого друга до Ісуса. Не маючи змоги дістатися до Господа звичайним шляхом, вони, однак, не розчарувалися, але знайшли нестандартний вихід. Розкрили стелю і через отвір опустили ліжко з хворим до Ісуса. А чи готовий я не здаватися і шукати нових способів бути ближчим до Бога?

Ісус, побачивши їхню віру, відпускає хворому гріхи. Тут є кілька цікавих моментів. Перше: нічого не говориться про віру чи невір’я самого хворого, але тільки про віру його друзів. Саме вона стає спасенною. Отже, віра, молитва, старання наших ближніх і нас заради ближніх є надзвичайно важливими. Друге: Ісус відпускає хворому гріхи, хоча, напевно, від нього чекали насамперед фізичного зцілення. Тим Він вказує справжні пріоритети – те, що в серці, важливіше ніж те, що в тілі. А якими є мої власні пріоритети? Чого я насамперед чекаю від Господа?

Зрозуміти можна й сумніви книжників: по якому праву Вчитель з Назарету бере на себе владу відпускати гріхи, тобто те, що належить до Єдиного Бога? Та Ісус демонструє, що Він таки цю владу має: своїм Словом, яким простив хворому його гріхи, Він піднімає того з ліжка. Отже, кожне Його Слово має силу і дію! Народ, побачивши це, дивувався і хвалив Бога. А чи вмію я належно оцінити Божі діяння, яким стаю свідком в своєму житті?

Господи, навчи мене ніколи не здаватися, зустрічаючи проблеми чи перешкоди. Даруй мені віру, яка стане спасенною також і для моїх близьких. Подай, Господи!
Слава Отцю і Сину і Святому Духу.