Tuesday, 12 березня 2024

Св. Григорія Двоєслова, папи Римського

Прошу про ласку уважного слухання та доброго розуміння євангельського Слова.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Луки 22, 39-42; 45 – 23, 1.

39. Тоді він вийшов і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні. 40. Як же прибув на місце, сказав їм:
– Моліться, щоб не ввійти в спокусу.
І сам відійшов від них так далеко, як кинути каменем, і, впавши на коліна, почав молитися:
42. – Отче, якщо хочеш, віддали від мене цю чашу, однак хай не моя, а твоя буде воля!
45. Він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку. 46. І сказав їм:
– Чого спите? Вставайте й моліться, щоб не ввійти в спокусу.
47. Він говорив ще, аж тут надходить юрба, і на її чолі йде один з дванадцятьох, на ім'я Юда; він підійшов до Ісуса, щоб його поцілувати. 48. Ісус сказав до нього:
– Юдо, поцілунком видаєш Сина чоловічого?
49. Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом:
– Господи, чи не вдарити нам мечем?
50. І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо. 51. Ісус озвався:
– Лишіте!
І доторкнувшися до вуха, зцілив його. 52. Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі храму і старших, що були вийшли проти нього:
– Неначе на розбійника ви вийшли з мечами та киями!
53. Коли я щодня був з вами в храмі, ви не наклали рук на мене; та це ваша година і влада темряви.
54. Схопивши Ісуса, вони повели його і привели в дім первосвященика. Петро ішов слідом за ним здалека.
55. І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними. 56. Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття, і, приглянувшись до нього пильно, каже:
– І цей з ним був!
57. Він відрікся, кажучи:
– Не знаю його, жінко!
58. Та трохи згодом другий, побачивши його, каже:
– І ти з них.
Але Петро відповів:
– Ні, чоловіче!
59. По якійсь годині хтось інший почав настоювати кажучи:
– Справді, і цей з ним був! Таж він із Галилеї!
60. Петро озвавсь:
– Не знаю, чоловіче, що кажеш.
І зараз же, як він говорив ще, запіяв півень. 61. І тут Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро слово, яке Господь йому сказав був: «Петре, перше ніж запіє півень, ти нині мене відречешся тричі». 62. І вийшовши звідти заплакав гірко.
63. Тим часом люди, що держали його, над ним знущалися і били його. 64. І закривши йому очі, питали:
– Пророкуй, хто той, що тебе вдарив.
65. І багато іншого, глузуючи, говорили на нього.
66. Як же настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники. І привели його на суд свій 67. і казали:
– Якщо ти Христос, скажи нам.
Він відповів їм:
– Коли скажу вам, не повірите, 68. і якщо вас спитаю, не відповісте. 69. Віднині Син чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.
70. Усі сказали:
– То ти – Син Божий?
Він сказав до них:
– Ви кажете, що це я.
71. Сказали ті:
– Навіщо нам ще свідки? Самі ми чули з уст його.
1. Тоді вся їхня громада встала, повели його до Пилата.

Найперше сьогодні бачимо Ісуса, який так по-людські не хоче страждати: «Отче, якщо хочеш, віддали від мене цю чашу», але смиренно приймає долю, яку приготував Йому Небесний Отець: «однак хай не моя, а твоя буде воля!» Отже, наш Господь Ісус Христос не є ані мазохистом, ані казковим супергероєм, який нічого не боїться. Він, як кожна нормальна людина, зовсім не хоче страждати. Але вміє прийняти неминуче зі смиренням та розумінням. А як я ставлюся до терпіння, яке випадає на мою долю?

В сцені арешту ми можемо спостерігати Ісуса милосердного. Зрада Юди через поцілунок, брутальність натовпу з мечами та палицями – все це могло б викликати гнів та бажання опору. Зрештою, саме так і реагує Петро – насильством на насильство, мечем проти меча. Та Христос поводиться інакше, зцілюючи пораненого чоловіка та дозволяючи себе схопити. Його місія – не губити, а рятувати, не вбивати, але прийняти смерть за інших. І Він її покірно приймає. А як я ставлюся до тих, хто поводиться зі мною вороже? Чи вмію прощати та бути милосердним?

Наостаннє спостерігаємо за зреченням Петра. Навряд чи він дійсно хотів зрадити Ісуса. Радше хотів за допомогою нібито невеликої та виправданої брехні уникнути певної проблеми – тут і тепер. Але у підсумку тричі заперечив свого Вчителя і Господа. Чи не буває і так, що я теж реагую ситуативно, заперечуючи правду заради бажання досягнути якогось негайного успіху чи уникнути небезпеки – тут і тепер? Чи не може трапитися, що й мої маленькі зречення правди перетворяться на щось більше?

Боже, даруй мені благодать витривалості у правді та вірності. Навчи мене бути щирим у молитві та смиренним у прийнятті Твоєї святої волі!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.