Monday, 11 березня 2024

Св. Софронія, патр. Єрусалимського

У хвилині тиші постараюся приготувати своє серце на слухання Божого Слова, щоб не залишитися глухим чи байдужим.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Луки 19, 29-40; 22, 7-39.

29. В той час, як наблизився Ісус до Витфагії та Витанії, до гори, що зветься Оливною, послав двох із своїх учнів, 30. кажучи:
– Ідіть у село, що перед вами; ввійшовши до нього, ви найдете прив'язане осля, на якого ніхто з людей ще не сідав ніколи; відв'яжіть його і приведіть. 31. Коли ж вас хто спитає: навіщо відв'язуєте? – ви скажете: Господь його потребує.
32. Пішовши, посланці найшли, як він сказав їм. 33. Коли вони відв'язували осля, господарі його спитали їх:
– Навіщо відв'язуєте осля?
34. Ті відповіли:
– Господь його потребує.
35. Привівши його до Ісуса, вони накинули на осля свою одежу й посадили Ісуса. 36 І як він їхав, стелили свою одежу по дорозі. 37. Як він був близько до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили, 38. кажучи:
Благословен цар, що йде в ім'я Господнє!
Мир на небі і слава на висотах!
9. Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому:
– Учителю, заборони твоїм учням.
40. Він відповів:
– Кажу вам: коли ці замовчать, каміння кричатиме.
7. Настав день Опрісноків, коли треба було жертвувати пасху. 8. Ісус послав Петра та Івана і сказав:
– Ідіть та приготуйте нам їсти пасху.
9. Вони його спитали:
– Де хочеш, щоб ми приготували?
10. Він відповів їм:
– Ось коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде, 11. і скажіть господареві дому: учитель тобі каже: де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би їсти пасху? 12. Він покаже вам велику горницю, вистелену килимами; там приготуйте.
13. Пішли вони й найшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.
14. І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним. 15. Він до них промовив:
Я вельми бажав їсти цю пасху з вами, перш ніж мені страждати, 16. бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не завершиться в царстві Божім.
17. І взявши чашу, воздав хвалу й мовив:
Візьміть її і поділіться нею між собою, 18. бо, кажу вам: віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде царство Боже.
19. І взявши хліб, воздав хвалу, розламав, дав їм і мовив: Це – моє тіло, що за вас дається. Чиніть це на мій спомин.
20. Так само й чашу по вечері, кажучи:
Ця чаша – новий завіт у моїй крові, що за вас проливається.
21. Та ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною. 22. Бо Син чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.
23. І вони стали один одного питати, хто б то з них міг бути, що мав те зробити.
24. Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого. 25. Ісус сказав їм:
– Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться. 26. Не так хай буде між вами. Але найбільший між вами хай буде як найменший, а наставник як слуга. 27. Хто бо більший: той, що за столом, чи той, що услуговує? Хіба не той, що за столом? А проте я між вами як той, що услуговує.
28. Ви – ті, що зостались при мені у моїх спокусах, 29. і я даю вам царство, як мені дав Отець мій, 30. щоб ви їли й пили за столом у моїм царстві, і сиділи на престолах, судячи дванадцять колін Ізраїля.
31. Симоне, Симоне! Ось сатана хотів просіяти вас, як пшеницю, 32. та я молився за тебе, щоб віра твоя не ослабла і ти, коли навернешся, утверджуй твоїх братів.
33. Сказав Петро до нього:
– Господи, з тобою я готовий піти і в тюрму, і на смерть.
34. Ісус мовив:
– Кажу тобі, Петре, не запіє нині півень, як ти тричі відречешся, що мене не знаєш.
35. Далі сказав їм:
– Як я вас посилав без калитки, без торби, без взуття, хіба вам чого бракувало?
– Нічого, – відповіли.
36. І він до них промовив:
– Тепер же хто має калитку, нехай візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч. 37. Кажу вам: має збутись на мені, що написане: його зараховано до злочинців. Так бо те, що сказане про мене, до кінця доходить.
38. Вони сказали:
– Господи! Ось два мечі тут.
Він відповів їм:
– Досить!
39. Тоді він вийшов і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.

«Коли ці замовчать, каміння кричатиме» - Божий народ вітає вхід Господній до Єрусалиму. Святий Ігнатій з Лойоли на початку книжки Духовних вправ пише, що людина створена для того, щоб хвалити Господа Бога свого. Справжня хвала – це щире висловлення захоплення та любові. Нічим іншим, як хвалою, є, наприклад, компліменти, якими так щедро обмінюються закохані. Отже, якщо людина перестане хвалити Бога, то це має робити хтось, чи щось інше, як от, наприклад, каміння. Але ж горе людині, якщо вона втратить здатність любити і прославляти свого Господа…

Ще ми почули історію встановлення таїнства Євхаристії під час останньої пасхальної вечері Ісуса із своїми учнями. Господь віддає Своє Тіло і проливає Свою Кров заради нашого спасіння. Напевно, до кінця не можемо збагнути цього, так би мовити, «механізму» нашого порятунку. Неможливо лише розумом у повноті осягнути те, як саме Христос на хресті здійснює наше відкуплення. І, тим не менш, маємо можливість це Боже спасіння прийняти, до нього долучитися, стати йому причасним. Як саме? Надзвичайно просто – віруючи та приймаючі Господні Тіло і Кров у святому Причасті.

Наостанок ми почули діалог Ісуса з апостолом Петром. Петро впевнений у собі та своїй силі: «Господи, з тобою я готовий піти і в тюрму, і на смерть». Та Ісус краще знає свого учня: «не запіє нині півень, як ти тричі відречешся, що мене не знаєш». Але, незважаючи на слабкість Петра, Ісус молиться за нього, щоб той, навернувшись, стверджував у вірі та вірності своїх братів. Таким чином, можемо спостерігати дивну річ – те, як Божа сила з’являється саме через людську неміч. По справжньому ж сильні ми лише з Богом!

Господи, навчи мене щирим серцем тебе прославляти. Даруй мені віру, щоби міг гідно причащатися твого Тіла і Крови. Подай мені Твою справжню силу, яка виправить усі мої людські немощі!
Слава Отцю і Сину і Святому Духу.