07
10.2022
Св. первомч. й рівноап. Теклі Мр 12, 1-12
0,00 / 0,00

Friday, 23 Вересень 2022

Звичайний період, Мр 6, 45-53
Свв. мучениць Минодори, Митродори й Німфодори

В цій молитві Господь запрошує тебе до зросту віри і мужності. Дозволь собі  перемінити твоє сприйняття дійсності у світлі Його Слова.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Марка 6, 45-53.

45. Одного разу заставив Ісус учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, поки він не відпустить народу. 46. Відпустивши їх, пішов на гору молитись.
47. Як настав вечір, човен був серед моря, а він сам один на землі. 48. Коли ж побачив, як вони втомилися веслуючи, бо вітер їм був противний, пішов до них близько четвертої сторожі ночі, ідучи по морю, і хотів минути їх. 49. Вони ж, побачивши, як він ступає по морю, гадали, що то примара, і закричали. 50. Усі бо уздріли його й занепокоїлись, а він вмить заговорив до них, кажучи:
– Будьте мужні: це я, не бійтесь!
51. І ввійшов до них у човен, і ущух вітер. Вони в собі вельми здуміли, понад міру, 52. бо не розуміли чуда з хлібами – серце в них було нечуле.
53. І, перепливши, прибули вони в землю генесаретську й причалили.

Дороги Господні для людини часто незрозумілі. Ісус посилає учнів відплисти на другий бік без Нього і з ними стається трохи дивна ситуація. Супротивний вітер перешкоджає  апостолам дістатися до місця вчасно і легко. Часом ми думаємо, що коли виконуємо Божу волю, то справа має йти добре, без проблем. А поява перешкод, труднощів та проблем може захитати нашу віру у те, чи ми зробили правильний вибір. Справді, треба прикласти немало зусиль, щоб могти розпізнати, до чого Господь кличе нас. Але й учні чули безпосередньо Христа лише на протязі трьох років, тому вони залишили нам у посланнях чимало вказівок, як пізнавати і чинити Божу волю у щоденному житті, та як не піддаватися сумнівам через несприятливі обставини.

Бачачи втому учнів, Ісус йде до них, проте наблизившись, ніби хоче їх минути. Знову наче якась непослідовність є в Його діях. Маленька дитина, коли вчиться ходити, потребує близькості рідних, щоб вони підтримали її і не дали сильно впасти та небезпечно вдаритися. Але мудрі батьки дозволяють дитині і трохи впасти і добре втомитися, та підхоплюють своє маля тільки тоді, коли воно вже справді не має сил. Ми не пам’ятаємо цього досвіду. Хоча більшість людей також за тим же прикладом навчилися плавати, їздити на велосипеді і багато чого іншого, цей досвід ми пам’ятаємо. Наше життя трохи нагадує те вечірнє, неспокійне Галилейське море, проте Господь близько, щоб навчити нас впевнено стояти і ходити у вірі.

Те, що побачили учні, не підлягає законам фізики. Вони, як люди, не могли ходити по воді, тому побачивши Христа, були більш схильні потрактувати своє бачення як примару, аніж нове диво. Ще зовсім недавно апостоли були очевидцями великого чуда помноження хлібів, але, зустрівшись з чимось неординарним, вони знову лякаються. Ізраїльський народ дуже чекав Месії, але коли Він прийшов, вони його не прийняли, не повірили, і більше того − розп’яли. Незвичне наближення Христа перелякало учнів. Можливо, мене теж деколи лякає, як Господь діє в моєму житті? Може, моє серце також в чомусь нечуле?

Господи, навчи мене розпізнавати Твою святу волю з відкритим серцем та дитячим довір’ям. Допоможи пам’ятати про Твою опіку і близьку присутність, коли я хитаюсь у вірі і надії! 

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.