07
10.2022
Св. первомч. й рівноап. Теклі Мр 12, 1-12
0,00 / 0,00

Friday, 16 Вересень 2022

Звичайний період, Мр 5, 22-24; 35 - 6, 1
Св. свщмч. Антима, єп. Нікомидійського

Прп. Теоктиста, співпосника великого Євтимія.

На початку сьогоднішньої молитви пригадай собі, до кого ти звертаєшся в першу чергу, маючи проблеми чи труднощі.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Марка 5, 22-24; 35 - 6, 1.

22. В той час до Ісуса приходить один із старших синагоги, Яір на ім'я, і, побачивши його, упав йому до ніг 23. і благав його вельми, кажучи:
– Дочка моя при смерті. Прийди, поклади на неї руки, щоб видужала й жила.
24. І він пішов з ним. Слідом же за ним ішло багато люду, що тиснувся до нього.
35. Коли він ще говорив, приходять від старшини синагоги й кажуть:
– Дочка твоя померла, чого іще завдаєш клопоту учителеві?
36. Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до старшини синагоги:
– Не бійся! Тільки віруй.
37. І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Івана, брата Якова. 38. Приходять вони до старшини синагоги в хату, й бачить він метушню і тих, що ридали й голосили вельми. 39. Увійшов він і каже:
– Чого метушитесь і плачете? Дівча не померло, воно спить!
40. І насміхались з нього. Він же, виславши усіх, узяв батька дівчати та матір і тих, що з ним були, і увійшов туди, де лежало дівча. 41. Взяв він дівча за руку і сказав до нього:
– Таліта кум (що значить у перекладі: дівчино, кажу тобі, встань).
42. І в ту ж мить дівча встало й почало ходити; мало воно дванадцять років. І всі тим здивувалися вельми. 43. Та він велів їм суворо, щоб ніхто про те не довідався, і наказав дати їй їсти.
1. І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, і слідом за ним пішли його учні.

Сьогоднішній уривок називається «Воскресіння дочки Яіра». Євангеліст підкреслює нам, що Яір був одним з керівників синагоги, тобто людиною, яка була в ідеологічній конфронтації з Ісусом, адже вже на той час синагоги були зачинені для Ісуса, а релігійні лідери вважали Ісуса одержимим демоном. Але попри свою посаду та статус, Яір був тим, хто з нетерпінням та надією чекав повернення Господа, адже вірив, що Ісус зможе зцілити його хвору доньку. Неважко собі уявити, що керівнику синагоги, було нелегко просити про допомогу самого Ісуса та ще й подолати деякі зовнішні перешкоди, на кшталт того, що на це скажуть його побратими фарисеї? Але, без сумніву, коли Яір впав до ніг Ісусові, це стало очевидним актом його віри.

До старшини синагоги доносяться  голоси про смерть його дитини та докір, щоб більше не заважати Вчителеві. Це звучить так, ніби: «Яір, вже немає сенсу  продовжувати, будь реалістом». Звичайно, що в ім'я реалізму та логіки, ми часто  відкидаємо усіляку надію та співпрацю з Христом в нашому житті, нерідко самі зачиняємося на чудо, забираючи у себе надію зі словами: «Давайте, будемо реалістами. Це точно ніколи не спрацює». Ці фрази приховують подекуди нашу слабку віру, показують її розрізненість, те, що віра має працювати тільки тоді, коли вона має для нас сенс та є логічною, віримо тоді, коли нам вірити легко. Але Ісус кожному з нас сьогодні говорить «Не бійся! Тільки віруй!»

Справжня віра завжди стикається як і з зовнішніми, так і з внутрішніми перешкодами, і для того, щоб вона була винагородженою, ми маємо їх подолати. Людській гордості важко дається визнавати, що нам потрібен Бог – той Бог, якого ми так часто ігноруємо, зневажаємо чи висміюємо. Той Бог, який виходить поза межі нашого людського розуміння і Який є понад нашими людськими обмеженнями, Який діє незалежно від того, чи ми бачимо в чомусь логіку, чи ні.

Господи, просимо Тебе укріпити нас у вірі, допоможи нам використовувати наші труднощі, щоб побудувати з Тобою новий рівень довіри та близькості!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.