Wednesday, 12 січня 2022

Сьогодні Господь кличе тебе крокувати за Ним за будь яких обставин. Слово Боже може сповнити твоє життя більшою силою духа, якщо ти на це йому дозволиш.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Марка 8, 30-34.

30. І він наказав їм гостро, щоб нікому не говорили про нього.
31. І почав навчати їх, що Синові чоловічому треба багато страждати, і старші, первосвященики та книжники відцураються його і його уб'ють, і він по трьох днях воскресне. 32. Він говорив про це відкрито. Тут Петро, взявши його набік, почав йому докоряти. 33. Він, обернувшись і глянувши на учнів, зганив Петра й сказав: – Геть від мене, сатано! Бо ти думаєш не про те, що Боже, а про те, що людське.
34. І, прикликавши народ разом із учнями, сказав їм:
– Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій та йде слідом за мною.

Ісус попереджає своїх учнів про те, що їм доведеться побачити Його в цілком іншому світлі, у світлі терпіння, що радше асоціюється нам з темрявою, ніччю, небезпекою. Ми зараз не маємо змоги ходити за Христом в такому ж дослівному сенсі, як колись апостоли. Проте, шлях віри є доволі близьким до їхнього досвіду. Людина, яка особисто пізнала Бога через жертвенну любов Його Сина Ісуса Христа і дію Святого Духа, вирушає дорогою слідування за Христом. Наше життя міняється, набуває нових кольорів, значення, сили. Проте, це не тільки початок. Чи пам’ятаєш твій перший досвід пізнання Божої любові?

Іноді здається, що духовне життя повинно ставати все кращим і кращим. Уявімо собі учнів, які бачать численні чуда, силу Ісуса над стихіями і над людськими душами, за ними ходять тисячі людей, щоб хоч здалеку почути Вчителя, з яким апостоли мають привілей бути так близько. Здається, гірчичне зерно впало на землю і стрімко почало рости. Тому учням годі зрозуміти застереження про страждання та смерть. Подібно і нам, християнам, буває нелегко стикатися з відкинутим Христом у нашому часі. Деколи це може провокувати наше осудження цього світу, закриття від нього, або, навпаки, знеохоту і зневіру в Христі, який здається нездатним змінити цей світ.

Чого ж бажав Ісус? Ми знаємо, що зробили і чого не зробили учні, коли їхнього Вчителя засудили та стратили. А якою могла б бути їх ідеальна поведінка в цій ситуації і чи можна про неї взагалі говорити? Ісус знав, що Його чекає і попереджав учнів для того, щоб вони все ж таки продовжували йти за Ним. Це іноді вимагає відмови від себе самих, від наших планів і ілюзій, для того, щоб приймати життя таким, як воно є і залишатися Христовими учнями в цьому світі, який Його іноді приймає, а іноді наново розпинає.

Господи дай мені мудрість хреста. Навчи цінувати найперше Твій Хрест, в ньому черпати силу любити та бути вірним у несенні моїх щоденних хрестів і хрестиків.

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.