Monday, 10 січня 2022

Тиждень 30-й по Зісланні Святого Духа.

Приготуй свої серце щоб іти дорогою молитви. За хвилю розпочнеться твоя зустріч зі Словом Божим, котре завжди є словом Правди, словом Життя. 

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Марка 8, 11-21.

11. Одного разу вийшли фарисеї і стали сперечатися з Ісусом, і вимагали від нього знаку з неба, спокушаючи його. 12. Зітхнув він важко з глибини серця й каже:
– Чого цей рід вимагає знаку? Істинно кажу вам: не дасться цьому родові знаку!
13. І покинувши їх, знову сів у човен, і поплив на той бік.
14. Учні ж забули взяти хліба – мали з собою лиш один хліб у човні. 15. Він остерігав їх, кажучи:
– Глядіть, бережіться закваски фарисейської та Іродової!
16. І вони стали говорити між собою про те, що не мають хліба. 17. Ісус, довідавшись про те, каже до них:
– Чого говорите між собою, що не маєте хліба? Невже ви іще не розумієте й не тямите ? Невже у вас іще нечуле серце? 18. Маючи очі – не бачите? Маючи вуха – не чуєте? 19. Не пам'ятаєте, як я ламав п'ять хлібів на п'ять тисяч? Скільки кошів, повних куснів, ви зібрали?
– Дванадцять, – кажуть йому.
20. – А коли я розламав сім хлібів на чотири тисячі, скільки кошів куснів ви зібрали?
– Сім, – кажуть.
21. І він сказав їм:
– Іще не розумієте?

Віра зроджується від слухання, проте фарисеї вимагають знаків. Скільки б чуд не ставалося на їх очах, вони і надалі хочуть якогось особливого доведення. Чому Ісус залишає їх? Можливо тому, що якщо хтось має поставу знецінення, він завжди виграє у своїх власних очах. Людина у своїй впертості може відкидати навіть найочевиднішу для інших і для неї самої правду з якихось власних мотивів. Найкращі наміри і вчинки можна очорнити і знецінити, відкинути. Ісус сьогодні своєю правдою вчить нас свободи і мудрості. Він не входить з головою в суперечки, але застерігає апостолів від фарисейської закваски.

Апостоли почули застереження. Але виглядає, що зрозуміли його як докір і одразу ж почали шукати провини, що вони не так зробили. Вони подумали, що справа, мабуть, у хлібові, який вони забули взяти.  Проте Господь любив своїх учнів і не дав їм мучитися абстрактним самообвинуваченням. Почуття неясності і провини деколи живе в нашому серці як фонова програма. Можливо в твоєму серці теж є подібні тягарі? Можеш довірити сьогодні їх Ісусові, не боячись дати їх до світла, знаючи що Господь любить тебе?

У цьому Євангельському уривку Христос поправляє хід думок своїх учнів за допомогою досвіду. Він пригадує їм, як помножував хліб і докоряє, що вони не розуміють, поводячись так, ніби не бачили, не чули і не пам’ятали. Важливо пригадувати собі те, що Господь зробив у нашому житті, щоб наше серце було чутливим і вміло розпізнавати те, що Бог хоче відкрити. Господь є послідовним у своїй милості, він турбувався про те, що було потрібно учням і тисячам його слухачів – і  кожному з нас! Тому Йому йдеться про закваску думок і намірів.

Господи, прошу Тебе про ласку очищення серця, допоможи мені розпізнавати у правді мої наміри і думки. Хочу, щоб моє життя було заправлене закваскою Твоєї любові!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.