17 березня, неділя

2 неділя Великого Посту
Великий Піст, Лк 9, 28б-36

Часом ми стаємо свідками надзвичайних подій. Говоримо, що певні події змінили наше життя. Ми впевнені у тому, що це був не просто звичайний збіг обставин, а надприродне втручання. Часом Бог обдаровує нас такою благодаттю, котра захоплює нас зненацька і змінює якість нашої віри. 

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Луки

Лк 9, 28б-36

Ісус узяв з собою Петра, Йоана та Якова й пішов аж на гору помолитись.
І коли він молився, вигляд його обличчя став інший, а одежа - біла та блискуча.
І ось два мужі з ним розмовляли: були то Мойсей та Ілля,
що, з'явившись у славі, говорили про його смерть, якої він мав зазнати в Єрусалимі.
Петро й його товариші були зморені сном. Та як пробудилися, побачили його славу і двох мужів, що з ним стояли.
А коли ці відходили від нього, Петро промовив до Ісуса: “Наставниче, добре нам тут бути! Зробимо три намети: один тобі, один Мойсееві й один Іллі.” Він не знав, що говорить.
Коли він говорив це, насунулася хмара й огорнула їх, а учні налякались, як ті ввійшли у хмару.
І залунав голос з хмари. “Це Син мій, Вибранець, слухайте його!”
І коли пролунав цей голос, Ісус один зостався. Учні мовчали, і нічого з того, що бачили, нікому тоді не оповідали.


Ми знаємо, що знаки Ісуса, Його Божої сили, такі як ходіння по воді чи заспокоєння бурі, лякали Його учнів. Ісус безперечно був кимось особливим, обдарованим великою харизмою, мудрістю та силою. Проте увесь час залишався для них людиною. Та у цій ситуації Ісус захотів показати учням щось із свого божества. 

Преображення було знаком, який Апостоли зрозуміли аж після Воскресіння. Не маючи досвіду воскресіння Ісуса, не могли би свідчити про те, що Ісус ціле своє життя залишався істинним Богом та істинною людиною. 

Неодноразово і з нами трапляються речі або ми стаємо свідками ситуацій, котрі ясно бачимо лише з перспективи часу. І ми впевнені, коли про них говоримо, що було у них «щось неймовірне», «вони змінили моє мислення», або «тепер я точно знаю, що все почалося саме тоді». Бог засіяв у нас зерно, яке потребувало відповідного часу, щоб прорости. 

Постарайся пригадати собі миті, котрі у твоєму житті були особливим спалахом божої присутності. Можливо навіть вдасться пробудити ті почуття, які тебе тоді супроводжували. Вчини з цього свою сьогоднішню подяку. 
Слава Отцю…

 

 

18 березня, понеділок

Св. Кирила Єрусалимського

Великий Піст Лк 6, 36-38

Попроси Господа,  щоб торкнувся твого серця і відкрив його на своє слово

Сьогоднішнє слово походить з Євангелія від Луки 

Лк 6, 36-38

Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.
Не судіть, і не будете суджені; не засуджуйте, й не будете засуджені; простіть, і вам проститься.
Дайте, то й вам дасться: міру добру, натоптану, потрясену, переповнену дадуть вам. Якою бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють.


Cлово krino, яке з грецької перекладається, як «судити», означає також видати вирок, оцінювати, приректи, а kata-dikadzo, дослівно означає kata – згори і dikadzo – засуджувати за провину, осуджувати. Отже, йдеться не про якусь думку про інших, а про зверхнє ставлення до людей і осуд із цієї власне перспективи. Чи щось подібне має місце і у твоєму житті? Тобі здається, що ти кращий за інших і тому маєш право їх засуджувати? 

Ісус каже: «Якою бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють». Отже, твоє ставлення до інших фактично чинить тебе твоїм власним суддею. Якщо зверхньо дивишся на інших, осуджуєш, видаєш вирок і не хочеш пробачити, то все це до тебе ж і повернеться. Натомість, якщо спроможешся стати поруч з іншою людиною, а не над нею, якщо спроможешся на те, щоб любити ворогів – зазнаєш того ж. Тож який ти суддя для самого себе? 

Рада «не судіть…» не означає пасивності. У наступному уривку Ісус каже: «вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого». Це не означає «не звертай уваги на ближнього», це означає, що почати змінювати інших треба від зміни самого себе. Перш ніж сказати щось ближньому, варто переконатися, що проблема не у тобі. А коли відчуєш, як то важко працювати над собою, тоді зможеш з більшою повагою і любов’ю допомогти ближньому. 


Попроси Господа, щоб Він допоміг...

Слава Отцю…

 

 

19 березня, вівторок

Св. Йосифа, Обручника Діви Марії

Великий Піст Мт 1,16.18-21.24a

Сьогодні урочистість святого Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії. Попроси його, щоб допоміг тобі відкривати Божий провід у житті, так як він сам цього досвідчив. 

Євангелія від Матея

Мт 1,16.18-21.24a

Яків був батьком Йосифа, чоловіка Марії, з якої народився Ісус, що зветься Христос.
Народження Ісуса Христа відбулося так: Марія, його мати, була заручена з Йосифом; але, перед тим, як вони зійшлися, виявилося, що вона була вагітна від Святого Духа.
Йосиф, її чоловік, бувши праведний і не бажавши її ославити, хотів тайкома її відпустити.
І от, коли він це задумав, ангел Господній з'явився йому уві сні й мовив: “Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа.
Вона породить сина, і ти даси йому ім'я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх.” Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній.

 

У тексті Євангелія можеш почути, що Йосиф мав намір таємно  відпустити Марію. Спробуй увійти в його ситуацію. Наречена виявилася вагітною, і він знає, що дитина не його. Закон наказував у таких ситуаціях каменувати жінку, як покарання за перелюб.  А що робить Йосиф? Він не засуджує Марію і не звинувачує, а хоче її «відпустити», тобто захистити. А ти сам засуджуєш інших і готовий їх «каменувати», якщо бачиш для цього приводи? Чи радше намагаєшся їх захистити?

Коли Йосиф вирішив «відпустити» Марію, тобто захистити її, саме тоді уві сні з’явився йому ангел. Ангел з’являється у той момент, коли Йосиф уже прийняв рішення. Ангел дозволяє йому подивитися на цю складну ситуацію іншими, Божими очима. Тобі теж мабуть трапляються ситуації, коли Бог мовчить? Можливо потрібно щоб ти, як Йосиф, спершу прийняв певні рішення, щоб потім, з часом, поглянути на це Божими очима? 

Коли Йосиф прокинувся, «зробив, як звелів йому ангел Господній». Йосиф повірив і довірився Богові, який його провадив. З наступних сторінок Євангелія знаємо, що це було нелегке життя. Був змушений втікати з родиною до Єгипту, важко працював. Чи ти бачиш, як Бог веде тебе по життю? Це зовсім не означає, що воно легке. 


Проси святого Йосифа, щоб допоміг тобі дивитися на твоє життя Божими очима. 

Слава Отцю… 
 

 

20 березня, середа

Йосифа, Клавдії

Великий Піст Мт 20,17-28

Бог присутній всюди, де б ти не був, і прагне говорити до тебе. У тексті Євангелія, який за мить почуєш, Ісус піднімає тему хреста. Задумайся, яка позиція тобі ближча?

Євангелія від Святого Матвія

Мт 20,17-28

Коли Ісус вирушав у Єрусалим, узяв осібно дванадцятьох і дорогою сказав їм:
“Отож ми вирушаємо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде відданий первосвященикам і книжникам, і засудять його на смерть.
І віддадуть його поганам, щоб ті глумилися, катували та розіп'яли його; а третього дня воскресне.”
Тоді підійшла до нього мати Заведеєвих синів зо своїми синами і вклонилась, щоб його про щось попросити.
Той же сказав їй: “Чого бажаєш?” Відповіла йому: “Скажи, щоб оці два сини мої сіли в твоєму Царстві – один праворуч, другий ліворуч тебе.”
У відповідь Ісус мовив: “Не знаєте, про що просите. Чи спроможні ви пити чашу, яку я маю пити?” Сказали йому: “Спроможні.”
Промовив до них: “Чашу мою питимете, але сісти праворуч мене чи ліворуч, – не моє це давати, лише – кому мій Отець приготував.”
Почувши це, десятеро почали нарікати на двох братів.
Ісус же, закликавши їх, сказав: “Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх.
Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга.
І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба.
Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але – послужити й дати життя своє на викуп за багатьох.”


Прохання про плід: про готовність долати труднощі

У вищезгаданому уривку Євангелія легко помітити, що учні ще не розуміють місії Ісуса. Вони були зосереджені на собі, шукали слави і впевненості у майбутньому. 

Сьогодні для багатьох християн визнання віри коштує життя. Задумайся над тим, чи ти готовий заради Нього хоча б чимось пожертвувати? Чи радше розраховуєш на те, що Бог буде втілювачем твоїх прагнень?

Іноді страждань не уникнути, бо таке життя, але навіть у цих ситуаціях Ісус підтримує нас і бере частину тягара на себе, щоб нам ноша була все-таки посильною і щоб випробування зробили нас сильнішими, а не зламали повністю. 

Бути схожим на Ісуса зовсім не означає прагнути страждань, щоб довести Богові свою любов.  Ісус страждає з любові до світу і жодного разу не каже «я так хочу страждати, Боже, бо я так Тебе люблю». Ні, найвища можлива любов – у готовності віддати життя за ближнього. Тому страждання з любові до Ісуса – це страждання з любові до цього світу, коли твоє і Його серця бються в унісон і ти відчуваєш те саме, що й сам Бог відчуває, зустрічаючись з болем, стражданням і несправедливістю.


Проси Ісуса, щоб навчив тебе не зосереджуватися на собі, а вчинив так, щоб у всіх труднощах та перешкодах ти шукав лише Його.

Слава Отцю…

 

 

21 березня, четвер

Бенедикта, Любомира

Великий Піст Лк 16,19-31

Проси Господа відкрити твоє серце на Слово, щоб ти міг стати вільним і відкритим на ближнього, в якому є Бог. 

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Луки

Лк 16,19-31

Був один чоловік багатий, що одягавсь у кармазин та вісон та бенкетував щодня розкішне.
Убогий же якийсь, на ім'я Лазар, лежав у нього при воротях, увесь струпами вкритий;
він бажав насититися тим, що падало в багатого зо столу; ба навіть пси приходили й лизали рани його.
Та сталося, що помер убогий, і ангели занесли його на лоно Авраама. Помер також багатий, і його поховали.
В аді, терплячи тяжкі муки, зняв він очі й побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні,
і він закричав уголос: Отче Аврааме, змилуйся надо мною і пошли Лазаря, нехай умочить у воду кінець пальця свого й прохолодить язик мій, бо я мучуся в полум'ї цім.
Авраам же промовив: Згадай, мій сину, що ти одержав твої блага за життя свого, так само, як і Лазар свої лиха. Отже, тепер він тішиться тут, а ти мучишся.
А крім того всього між нами й вами вирита велика пропасть, тож ті, що хотіли б перейти звідси до вас, не можуть; ані звідти до нас не переходять.
Отче, сказав багатий, благаю ж тебе, пошли його в дім батька мого;
я маю п'ять братів, нехай він їм скаже, щоб і вони також не прийшли в це місце муки.
Авраам мовив: Мають Мойсея і пророків; нехай їх слухають.
Той відповів: Ні, отче Аврааме, але коли до них прийде хто з мертвих, вони покаються.
А той відозвавсь до нього: Як вони не слухають Мойсея і пророків, то навіть коли хто воскресне з мертвих, не повірять.

На перший погляд видається, що багатий був покараний за те, що був багатим, а Лазар отримав нагороду, тому що був бідним. Проте, серед учнів Ісуса були і дуже багаті люди, такі як Йосиф з Ариматеї, Закхей чи Лазар і Господь не вимагав від них убогості. Отже, йдеться про щось зовсім інше. У іншому уривку Євангелія Ісус говорить: «наскільки ж важко увійти до Царства Божого тим, що покладаються на багатства». Йдеться не про те,  чи маєш ти статки, чи ні, а радше про те, наскільки ти від них вільний., Як із цим у тебе? Маєш щось, до чого ти прив’язаний і що було б важко залишити?

Багатій та Лазар фізично перебувають поруч, але фактично – між ними прірва.  Проблемою багача не були самі багатства, але зацикленість на собі, неспроможність зауважити людину в потребі,  людину, яка ось тут – поруч. Він був настільки прив’язаний до своїх речей, що не помітив як хтось помирає у нього під дверима. А ти також закриваєшся у своєму світі, чи все ж можеш вийти на зустріч ближньому, допомогти потребуючому, що поряд? 

Померли і один, і інший. Та все ж ми тут маємо справу не із покаранням, авторитарно відміряним Богом, а із наслідками рішень, які були прийняті за життя. Багатій надіявся на свої багатства, замкнувся у своєму світі і цього ж досвідчив у шеолі. Лоно Авраама було місцем перебування праведників, що очікували суду, отже, робимо висновок, що Лазар був людиною праведною, що довіряла Богові. Які у тебе виникають відчуття, коли думаєш про наслідки своїх життєвих рішень?

Довір Ісусові те, що найбільше торкнулося тебе на молитві та попроси, щоб вчинив твоє серце вільним від прив’язаностей та відкритим на ближнього.

Слава Отцю…

 

 

22 березня, п'ятниця

Богуслава, Катерини

Великий Піст Мт 21,33-43. 45-46

Проси Господа, щоб ти завжди прислухався до Його слова і щедро відгукувався на нього у житті.

Сьогоднішнє слово походить з Євангелія від Матвія
Мт 21, 33-43. 45-46

Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов.
Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні.
А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували.
Тоді він послав інших слуг, більше від перших, але ті вчинили й з ними те саме.
Наприкінці послав до них свого сина, кажучи: Матимуть пошану до мого сина.
Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець. Нумо, вб'ємо його й заберемо собі його спадщину.
І взявши його, вивели геть з виноградника й убили.
Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?”
“Лютих люто вигубить”, – відповіли йому, – “а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно.”
Тоді Ісус сказав їм: “Чи в Письмі не читали ви ніколи: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним? Від Господа це сталось і дивне в очах наших.
Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його.
Почувши ці притчі, первосвященики й фарисеї зрозуміли, що він про них говорить.
І намагалися схопити його, та боялися людей, бо ті мали його за пророка.

 

У Старому Завіті виноградник був символом Ізраїлю. У Новому Завіті Ісус часто говорить про Царство Небесне як виноградник. Зверни увагу, що господар лише насадив виноградник, а потім винайняв його виноградарям. Бог так хоче співпрацювати з людиною і саме тому хоче довірити тобі частину турботи про своє Царство на землі. Як ти долучишся до цієї праці? 

«Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні». Господар очікує плодів. У Євангелії від Йоана Ісус називає себе виноградною лозою, а нас - гілками, що приносять плоди. Отже, щоби плодоносити, треба перебувати у єдності з Ісусом. 
Навернення, з грецької mеtanoja, означає зміну способу мислення, прийняття правди про Бога, котрий спасає. Ось із цього і народжуються вчинки і зміна життя, як наслідок внутрішньої переміни. Який вигляд мають твої «плоди навернення»? Твоя метанойя?

Ісус каже до фарисеїв: «Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його», це дуже жорсткі слова. Їм довірена велика відповідальність за поширення Царства Божого, але власний егоїзм та закритість на Бога, котрий прийшов інакше, ніж очікували, стає причиною її втрати. Задумайся, може і у тобі є щось від фарисеїв?

Довір Ісусові те, що торкнулося тебе найбільше і попроси, щоб перемінив твоє життя так, щоб приносило плоди навернення. 

Слава Отцю…

 

 

23 березня, субота

Св. Турибія з Монгровехо

Великий Піст Лк 15, 1-3. 11-32

На початку цієї молитви внутрішньо затихни і стань перед Богом Отцем. А потім уважно придивися до того, які у тобі народжуються емоції. 
Сьогоднішнє слово походить з Євангелія від Луки
Лк 15, 1-3. 11-32

Усі митарі й грішники приходили до нього, щоб його почути.
А фарисеї з книжниками нарікали: “Цей грішників приймає і їсть разом з ними.”
Тоді Ісус сказав до них цю притчу: “В одного чоловіка було два сини.
Молодший з них сказав батькові: Тату, дай мені ту частину маєтку, що мені припадає. І батько розділив між ними свій маєток.
Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно.
І от як він усе прогайнував, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати.
Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині.
І він бажав би був наповнити живіт світ стручками, що їх їли свині, та й тих ніхто не давав йому.
Опам'ятавшись, він сказав до себе: Скільки то наймитів у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю.
Встану та й піду до батька мого і скажу йому: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе!
Я недостойний більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів.
І встав він і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його.
Тут син сказав до нього: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином.
А батько кликнув до слуг своїх: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги.
Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся,
бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся. І вони заходились веселитися.
А старший його син був у полі; коли ж він, повертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці.
Покликав він одного із слуг і спитав, що воно таке було б.
Той же сказав йому: Брат твій повернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо знайшов його живим-здоровим.
Розгнівався той і не хотів увійти. І вийшов тоді батько й почав його просити.
А той озвався до батька: Ось стільки років служу тобі й ніколи не переступив ні однієї заповіді твоєї, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись.
Коли повернувся цей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля.
Батько ж сказав до нього: Ти завжди при мені, дитино, і все моє - твоє.
А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся.”

Придивися до тої миті, коли блудний син вирішує повернутися до Батька. Чому прийняв це рішення? З одного боку, мотивом був страх за власне життя, необхідність, а з іншого прагнув повернутися до свого тата. Однак, чому так пізно прийняв це рішення? Чи проблема не у стиранні кордонів між двома мотивами: логікою необхідності та логікою безкорисливої любові? Чи не боявся він, що повертаючись до Батька через потребу, не буде гідним його любові? Або що втратить самоповагу, благаючи про милосердя?

Подумай тепер над іще одним персонажем цієї драми – Батьком. Євангеліє каже, що «як він (син) був іще далеко, побачив його батько». Хіба існує для Бога така відстань, яка могла би нас відділити від Його любові? Підчас зворушливої зустрічі батько не піддається на логіку, яку хоче накинути йому син. Син хоче були лише негідним слугою.  Натомість Батько своєю безумовною любов’ю звільняє його від страху перед любов’ю. Повертає йому гідність і свободу сина.

Старший брат також недовіряє любові, хоча й у дещо інший спосіб… Батько звільняє його від необхідності заслуговувати на любов, яку син уже має – цілком і повністю. Вслухайся у текст Євангелія, беручи до уваги динаміку недовіри до любові - чи то як у блудного сина, чи як у його брата. 

Незалежно від того, чи потребуєш повернення до Бога Отця, чи вірно при ньому перебуваєш, поговори із Ним про цю нечувану і скандальну любов, якою так обурюються фарисеї. Ти довіряєшся тій любові чи боїшся її?..

Слава Отцю…

 

 

24 березня, неділя

3 неділя Великого Посту

Великий Піст Лк 13,1-9

Текст сьогоднішнього Євангелія демонструє нам турботу Милосердного Бога про кожну людину. Постарайся відкрити своє серце, щоб зауважити Божу турботу. 

Сьогоднішнє слово походить з Євангелія від святого Луки

Лк 13,1-9

Того ж часу прибули деякі й розповіли йому про галилеїв, що їхню кров Пилат змішав з їхніми жертвами.
Озвавшись, він сказав їм: “Гадаєте, що ті галилеї, тому що таке постраждали, були більші грішники, ніж усі галилеї?
Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само.
Або ті вісімнадцять, що на них упала башта Силоамська й їх забила, гадаєте, що були більш винні від усіх мешканців Єрусалиму?
Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само.”
І він розповів їм оцю притчу; “Один чоловік мав смоковницю, посаджену в його винограднику. Прийшов він і почав плода на ній шукати, та не знайшов.
Тоді він сказав до виноградаря: Оце три роки, як я приходжу, шукаючи плода на цій смоковниці, і не знаходжу. Зрубай її: нащо й землю займає ще?
А той озвався до нього: Пане, лиши її ще на цей рік: я обкопаю навкруг неї і обкладу гноєм.
Може, щось вродить нарік, а коли ні, то ти її зрубаєш.”

Прохання про плід: вдячність за турботливу Божу любов

У діалозі між власником виноградника та садівником помітна нетерплячість одного і витривала надія іншого. Обидва очікують плодів з фігового дерева. Це дерево – символічний образ людини, а садівником, який оточує дерево турботою, є Ісус. 

Дерево із притчі отримало шанс ще на один рік, щоб принести плоди. Садівник обіцяє цілий рік докладати усіх можливих зусиль, щоб таки були плоди. А ти вмієш приймати кожний новий день із вдячністю за те, що Бог дає тобі черговий шанс змінити своє життя, навернутися і принести добрі плоди?

Свята Фаустина у своєму «Щоденнику» записала: «О Ісусе, прагну жити теперішньою миттю, жити так, наче це мій останній день: старанно використати кожну хвилину на більшу славу Божу, кожну нагоду використовувати так, щоб була користь для душі». Спробуй прожити цей день власне так. 


Подякуй Милосердному Ісусові за Його до тебе терплячість і за ще один день свого життя. Проси, щоб Господь не дозволив тобі його змарнувати. 

Слава Отцю…