25 травня, субота

Св. Марії Магдалини де Пацці; Св. Беди Достойного

Йн 15, 18-21

На початку сьогоднішнього Слова Божого, проси Господа про дар відваги для наслідування Його Слова

Сьогоднішнє слово походить з Євангелія від Йоана 15, 18-21

"Ненавидить вас світ - то знайте: мене він ще перед вами зненавидів.
Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо я вибрав вас від світу, ось тому й ненавидить вас світ.
Згадайте слово, що його був я вам вирік: Слуга не більший від пана свого. Переслідували мене - переслідуватимуть і вас. А слово моє зберігали - зберігатимуть і ваше.
Та все те робитимуть вам за моє ім'я, не знають бо того, хто послав мене".

Сьогоднішнє Євангеліє представляє Ісуса, який споживає свою останню вечерю зі своїми учнями, і попереджає їх про переслідування та ненависть до них з боку тих, хто ще не пізнав Господа.
Наше рішення слідувати за Христом, і жити згідно Євангеліє, часто буває важким завданням для нас, ми постійно стаємо перед вибором: або нас буде зневажати світ, в якому ми фактично перебуваємо, або маємо піддатися логіці цього світу.

У сучасному світі ми також зустрічаємося з несприйняттям нас як Християн і відкиданням. Інколи наші знайомі висміюють нашу віру, а за вірність Христу, часом маємо заплатити дружбою або гарними відносинами з людьми. Господь попереджав нас про це. Ісус нам пропонує, щоб ми не переймалися світом і його думкою про нас, і не ставали "власністю світу" бо людина вибрана Богом "не є з цього світу" читаємо: "А що ви не від світу, бо я вибрав вас від світу, ось тому й ненавидить вас світ". Попроси Ісуса аби він зміцнив тебе в бажанні наслідувати його, не зважаючи на відкинення тебе іншими.

Нам у жодному разі не можна ображатися на світ і замикати нашу щоденність для нього. Нашим завданням є, завжди бути Христовим всередині цього світу і дозволити Ісусові змінювати наше життя так, щоб воно змінювало цей світ з середини. Мати спокій в серці бо: "Слуга не більший від пана свого." Пана який називає мене своїм другом.

Сьогодні помолимося за Християн, яких переслідують у сучасному світі. Нехай Господь зміцнить нас і їх у вірі.

Слава Отцю...

 

 

26 травня, неділя

6 Неділя Великоднього Періоду

Йн 14, 23-29

Господь близько! Просто пригадай собі, що Він присутній і усміхається дивлячись на тебе.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Йоана 14, 23-29

Ісус же озвався до нього, кажучи: «Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло.
А хто мене не любить, той і слова мої не береже. І слово, яке ви чуєте, не моє, лише Отця, який послав мене.
Це мовив я до вас, коли з вами перебував.
А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім'я моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам.
Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається!
Ви бо чули, що сказав я вам: Відходжу і до вас повернуся. Коли б ви мене любили, то зраділи б, що я до Отця йду: Отець бо більший, ніж я.
Нині сказав я вам те, - перед тим, як воно настане, - щоб, коли настане, - увірували ви.

Ісус готує своїх учнів до Нової Пасхи, – свого переходу від «цього світу» до «дому Отця». Ісус знає, що таїнство відкуплення  буде «одягненим» в складну реальність, об яку розіб’ються очікування його друзів, - апостолів.

Реальність спустошення смерті, втрати сенсу, розчарування у собі самому, страху, тривоги і розлуки.  Ісус  промовляє до тих кого любить, своїм словом Він захищає їх.

Слово Ісуса відмінне від усіх інших слів. Учні знають це, адже Він говорить «не як книжники їхні». Слово Ісуса для апостолів  є всім! В його слові учні знають, що вони покликані, вибрані, люблені. Слово Ісуса для апостолів – це їхня історія, їхнє прагнення,  їхній досвід, їхня безпека. Своїм словом Ісус дарує учням нову реальність – це мир оселі Отця! 

Господь торкається цього світу своїм Словом. Своїм словом Він приходить в твою реальність, щоб лікувати, відновлювати, підносити все, що знищене, кволе, зруйноване. Слово Ісуса – це дотик! Дозволь йому торкнутися свого життя.    Ісус  промовляє до тебе бо любить, своїм словом Він захищає тебе.

Просім у Господа ласки чути і зберігати Його слово, щоб зростати у його любові і свідчити цю любов іншим.

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.

 

 

27 травня, понеділок

Св. Августина Кантерберійського

Йн 15, 26-16,4а

Господь присутній в усьому, що тебе оточує. Твоє життя не є хаотичним набором випадків. Твоє життя – це єдина і неповторна історія на початку якої стоїть твій Творець. В момент зосередження звернись думкою до Нього, адже вам є що розповісти один одному.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Йоана 15, 26-16,4а

Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то він і свідчитиме за мене.
Та й ви свідчитимете: ви бо зо мною від початку. Повідав я вам те, щоб ви не зневірилися.
Виключать вас із синагог. А й година настане, коли то всяк, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові.
Чинитимуть вам те, бо ані Отця, ані мене вони не спізнали.
Сказав же я вам це, щоб ви нагадали те, що я вам говорив, коли прийде ота година.

Одним з найскладніших досвідів людського життя є досвід бути відкиненим. Одна лише думка про те, що ми опинимось за межами спільної справи, спільної радості, спільного перебування  лякає нас. Ісус говорить своїм учням про їхню участь в Його місії.  Апостолам, що звикли до відчуття винятковості перебуваючи разом з Ісусом, відкривається драматична  перспектива – відкинення. 

Усі ми належимо до якоїсь меншості. Кожен із нас бодай раз в житті опинявся на одинці із несправедливістю. В момент коли причиною відкинення стає правда, в тому, щоб «бути не таким як усі» зникає оригінальність. Так починається переслідування. Вірність правді кличе нас до більшого, глибшого, до справжнього духовного життя! 

Ісус є ПРАВДОЮ, ДОРОГОЮ І ЖИТТЯМ. Він є джерелом нашої мужності і покори, нашої простоти і мудрості, нашої здатності розпізнавати справжнє добро і нашої здатності це добро примножувати. Ісус запевняє нас у своїй любові і вірності, вірності аж до смерті. « Він бо так полюбив світ..!» Лише любов переконує, сповнює мужності. Лише любов робить нас витривалими. 

Просімо в Господа ласки глибокого досвіду Його любові, щоб ми були здатними розпізнавати Його волю щодо нас і приймати її. 

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.

 

 

28 травня, вівторок

Яромира, Юстини

Йн 16, 5-11

Роздивись довкола, що оточує тебе?  Місце в якому перебуваєш може стати місцем зустрічі з твоїм Господом. Зосередься на своїх відчуттях в цю хвилину. Віддай їх усі твоєму Господу, що зараз дивиться на тебе. Він радітиме твоїм дарунком. 

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Йоана 16, 5-11

Тепер же я іду до того, хто послав мене, - і жаден з вас мене не питає: Куди йдеш?
Та що я вам це сказав, то серце ваше смутку сповнилося.
Кажу вам, однак, правду: Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, - пришлю його до вас.
І коли прийде він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді:
щодо гріха - бо не вірують у мене,
щодо справедливости - бо йду до Отця мого, і ви мене вже не побачите;
щодо засуду - бо князь цього світу засуджений. 12. Багато ще я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині.

Ісус сповіщає учням прихід Утішителя, адже його учні засмучені. Вони стривожені бо чують про дивний «відхід» Ісуса. Все, що можуть зрозуміти – це те, що їх очікує розлука. Вони противляться думці про те, що залишаються самі одні, адже без Нього апостоли - це просто збіговисько дивних чоловіків, які покинули свої сім’ї, працю, становище. Без Ісуса апостоли, - просто чоловіки які постійно сперечаються та  конкурують між собою, вони знають про це і їм від цього лячно. Перспектива їхніх сподівань похитнулася, на її місці з’являється тривога про майбутнє. 

Ісус знає думки і серця своїх учнів: «Та від того, що це Я сказав вам, серце ваше наповнилось смутком». Ісус знає думки твого серця також. Йому відомі твої страхи, непевність, розчарування. Він знає як сильно ти шукаєш утвердження, запевнення, гарантії для себе того, що все буде добре. Господь бачить як ти, перебуваючи в складних обставинах починєш «рятувати» себе саму. Єдиний спосіб яким людина може порадити собі із складною дійсністю – це змінити своє відношення до неї. Як часто ти міняєш своє відношення до всього у що вірила в моментах коли тобі важко.

Ісус дає відповідь своїм учням:» Я правду кажу вам: Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його»  Відповідь Ісуса – Святий Дух. Це Він приносить нову перспективу життя! Він відкриває новий сенс твоєї історії. Він змінює саму дійсність, а не твоє ставлення до неї!

Просімо в Господа ласки прийняти дар Утішителя, щоб бути чутливими на Його діяння у нашому житті та світі, щоб бути добрим знаряддям в Божих руках.

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.

 

 

29 травня, середа

Богуслави, Магдалини, Урсули

Йн 16, 13-16

Подумай про тих кого ти любиш, що ти відчуваєш при думці про них? Господь, який завжди присутній в твоєму житті, бажає твоєї присутності також. 

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Йоана 16, 13-16

Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду, - він бо не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане.
І прославить він мене, бо з мого візьме і звістить вам.
Усе, що Отець має, - моє. Тим то й сказав я вам, що він з мого візьме і звістить вам.
Ще трохи, і ви не побачите мене більше, і знову ще трохи, - і побачите мене: я бо йду до Отця.

Ісус відкриває апостолам усю правду. Для Нього важливо, щоб його учні стали учасниками повноти Царства Божого, щоб їхня радість була повною. Ісус виявляє свою любов, до тих кого покликав, через ділення.  Він розділяє  з учнями своє Синівство Бога Отця – найінтимніший зв'язок любові. Ця любов передбачає єдність «Усе, що має Отець, то Моє». Такої єдності у любові апостолам ще треба навчитися, прийнявши Духа Утішителя : «через те Я й сказав, що Він візьме з Мого та й вам сповістить.»

Таке одкровення Господа знову ставить людину перед вибором, що обирати: частину чи цілість.  В нашому щоденному досвіді життя, сповненому суперечностей і різноманіття, часто неможливо зберегти рівновагу духа. У наших стосунках з іншими ми  схильні «впадати в крайнощі», займати позицію протилежну до іншої особи і обстоювати «свою» правду. Усі ми є носіями «часткових істин», усі ми захищаємо «свою» частину правди. Таким чином наше життя перетворюється на величезну кількість частин, кожну з яких ми захищаємо перед іншими: «професійне життя», «особисте життя», «громадське життя», «релігійне життя».  Єдиним шляхом до бодай якоїсь рівноваги стає компроміс. Усі ми ризикуємо проміняти єдність і цілість свого життя на якусь часткову «задовільну його версію» 

Господь не бажає для тебе «задовільної» версії життя. У Нього завжди є щось більше для тебе, Він хоче подарувати тобі повноту своєї любові! «А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди,» Ісус Учитель навчає тебе поєднувати частинки твого життя в одне русло любові! Живи!

Просімо у Господа ласки бути добрими учнями Його любові, щоб єднати роздрібнене, зцілювати розбите, щоб могти свідчити повноту Його Царства!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.

 

 

30 травня, четвер

Вознесіння Господнє

Лк 24, 46-53

Уяви місце де ти почуваєш себе найбільш добре та безпечно. Запроси Господа відвідати його разом. Кожна твоя особиста зустріч із ним є для тебе таким місцем миру та безпеки. 

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Луки 24, 46-53

І до них мовив: “Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих,
і щоб у його ім'я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму.
Ви - свідки того (всього).
Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти.”
І він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, благословив їх.
А як він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо.
Вони ж, поклонившися йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим,
і перебували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога.

Після свого воскресіння Ісус знову навчає своїх учнів. Усе про що вони чули, що бачили, чого доторкались руками, Ісус пояснює знову, з перспективи яка виходить за межі  їхніх уявлень. Досвід воскресіння Христа стає новим початком для спільноти апостолів. Ісус залишає апостолам нову обітницю : «І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти». Слова Ісуса сповнюють радістю його учнів. Вони отримують нову місію, нове післаництво, переживають нове вибранство. Апостоли сповнені нової надії.

Досвід зціляючої Ісусової любові який ми отримуємо в своєму духовному житті не може залишитись тільки нашим надбанням. Ісус кличе нас до місії – місії його Церкви! «.. щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши. А ви свідки того.»  Місія спільноти Церкви – це проповідь Божого милосердя « посеред усіх народів», свідчення відкуплення та прощення гріхів.  Милосердя, яке Ісус покликав нас проповідувати – не поміщується у жодну із людських «компетенцій». Бути свідками Божого Милосердя можна лише «одягнувшись силою з висоти»

Господь запрошує нас до більшого ніж ми готові! Даруючи нам Святого Духа Він відкриває нам шлях до себе самих, справжніх себе. Ісус знає нас, такими якими ми є і якими ми покликані стати. В обітниці його любові ми можемо значно більше ніж здатні собі уявити. Одягнені Силою з висоти ми спроможні преображати обличчя цього світу.

Просімо у Господа ласки прийняття дару Святого Духа, щоб бути добрими свідками Господньої любові та милосердя. 

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.

 

 

31 травня, п'ятниця

Відвідини Пресвятої Діви Марії

Лк 1, 39-56

В хвилині тиші прагну зустріти Господа, який хоче завітати до мого серця.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Луки 1, 39-56

Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного. Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету. Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом і вигукнула гучним голосом, промовляючи: «Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби! І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла Мати мого Господа? Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі. Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!» А Марія промовила: «Величає душа моя Господа, і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм, бо Він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині блаженною зватимуть мене всі покоління, бо вчинив мені велике Сильний, і святе Ім’я Його, і милосердя Його з роду в рід для тих, хто боїться Його. Він виявив силу свого рамена, розсіяв гордих думками сердець їхніх, скинув могутніх з престолів і підняв угору покірних, голодних наситив благами, а багатих відіслав ні з чим. Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши милосердя, як і проголосив нашим батькам – Авраамові та роду його аж до віку!» Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.

Єлизавета та її ненароджене немовля вельми зраділи, тому що їх відвідав Спаситель. Хоча самого Ісуса ще далеко не було видно, але до будинку Захарії увійшла Діва Марія, несучи в собі зародок воплоченого Господа. Відчуття цього надзвичайного наближення і стало причиною такої великої радості Єлизавети та дитини в її лоні.

Єлизавета благословляє Марію, проголошуючи її особливе місце серед цілого людства, як матері Господа і Спасителя. Марія скромно та гідно приймає це благословення, перетворюючи його на власний величальний гімн Богові, який зглянувся на покору своєї слугині та явив через неї своє спасіння для всіх людей.

Так, місце Богородиці Діви Марії є унікальним у плані Божого спасіння, але водночас вона є прообразом кожного християнина. Кожен з нас запрошений прийняти Господа в своє серце та у своє життя. Кожен покликаний нести радість спасіння іншим людям, прославляючи Господа і Бога цілим своїм життям – так, як Марія!

Просімо Господа про благодать помічати Його близькість у наших щоденних життєвих ситуаціях, про вміння радіти Його присутності та про спроможність ділитися цією радістю з нашими ближніми.

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.

 

 

1 червня, субота

Св. Юстина

Йн 16, 23-28

У хвилині зосередження хочу налаштувати моє серце на прийняття Божого слова.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Йоана 16, 23-28

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Воістину, воістину кажу вам: чого тільки попросите Отця в Моє Ім’я, – дасть вам. Дотепер ви не просили нічого в Моє Ім’я. Просіть – і отримаєте, щоб ваша радість була повна. Це Я в притчах сказав вам; надходить година, коли більше в притчах не говоритиму вам, але відкрито сповіщу вам про Отця. Того дня попросите в Моє Ім’я, – і не кажу вам, що Я проситиму Отця за вас, адже сам Отець любить вас, – бо ви Мене полюбили й повірили, що Я від Бога вийшов. Я вийшов від Отця і прийшов у світ; знову залишаю світ і йду до Отця».

В сьогоднішньому Євангелії п’ять разів зустрічається дієслово «просити». Ісус заохочує звертатися до Отця з прохальною молитвою. Саме прохання є найбільш первинною формою спілкування дитини з батьками. Дитина просить, чого вона хоче, а батьки стараються їй дати те, чого вона дійсно потребує.

Часто трапляється так, що наші молитви й прохання залишаються непочутими. Принаймні, так нам може видаватися. Дуже про щось просимо, молимося, а випадає нам щось зовсім інакшого. Тоді виникає певне непорозуміння, адже сказано: «чого тільки попросите»… І де ж воно?

Звичайною відповіддю на таке непорозуміння є наголошення того, що треба просити те, що є у Божій волі. І це правда! Єдине, варто пам’ятати, що нерідко Божа воля – це не щось одне поміж багатьох інших можливостей. Бог необмежений у своїй свободі. А, отже, і Божа воля може бути нескінченним простором можливостей та шляхів, які він відкриває перед нашим вільним вибором. У цьому сенсі Божа воля стає «чим тільки попросите». Наша свобода тут зустрічається з Божою.

Просімо в Небесного Отця про мудрість та свободу, щоби ми могли просити і отримати те, що нам дійсно потрібне.

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.