12 липня, п'ятниця

Йоана, Памели

Мт 10, 16-23

Перед тим як Ти почуєш сьогоднішнє Слово, спробуй ввійти в тишу власного серця, заспокоївши всі зовнішні прагнення. Відійди від того, що може перешкодити слухати. Попроси Святого Духа, аби товаришував Тобі у цій мандрівці.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Матвія 10, 16-23

Оце я посилаю вас, немов овець серед вовків. Будьте, отже, мудрі, як змії, і прості, як голубки.
Стережіться людей, бо вони видадуть вас синедріонам і бичуватимуть вас по своїх синагогах.
Вас волочитимуть і до правителів і до царів за мене, щоб свідчити перед ними й поганами.
І коли видадуть вас, не журіться, як або що вам говорити, – дано буде вам на той час, що маєте говорити;
не ви бо будете говорити, а Дух Отця вашого в вас говоритиме.
Брат видасть на смерть брата й батько дитину; діти повстануть на батьків і будуть їх убивати.
Вас ненавидітимуть усі за моє ім'я, але хто витриває до кінця, той спасеться.
А як будуть вас переслідувати в тому місті, тікайте в інше. Істинно кажу вам: не встигнете обійти міст ізраїльських, як прийде Син Чоловічий.

На перший погляд, сьогоднішнє Євангеліє не є простим і солодким. Говориться про виконання дуже конкретних речей в конкретний спосіб. Що найбільше «зачепило» вразило Тебе в цьому уривку? Які маєш думки?
Ісус попереджає про те, що за Його Ім'я Тебе будуть ненавидіти. Переслідування християн відбувається не лише на Близькому Сході, Китаї, Нігерії. Можливо переслідування цінностей , які практикуєш,  відбувається вже в твоїй праці чи навчанні, в колі тих, кого називаєш друзями, можливо навіть вдома, з найріднішими. 
Коли слухатимеш уривок знову, спробуй бути уважним до обіцянок, котрі дає Ісус. Чи дають вони Тобі надію і віру в те, що все можливе . Чи відчуваєш внутрішню радість, яка додає сили до виконання простих завдань?

Назавершення, порозмовляй з Господом про те, що відчуваєш, проси в Нього відваги до тих великих і малих справ, до яких Він Тебе заохочує. Не бійся запитати про те, як маєш служити Йому краще.

Слава Отцю і Сину і Святому Духові. 

 

 

13 липня, субота

Св. Генріха

Мт 10, 24-33

В сьогоднішньому Слові Ти почуєш важливу правду про себе самого. Про Твою цінність і важливість. Зупинись, на цих кілька хвилин, щоб зустрітись з Тим, для Кого Ти вартісний. Втихомир свої зовнішні справи, думки, емоції, щоб підготовитись до зустрічі з Тим, хто вже чекає Тебе. 

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Матвія 10, 24-33

Не є учень понад учителя, ані слуга над пана свого.
Досить для учня, коли стане, як його вчитель; а слуга – як його пан. Коли господаря назвали Велзевулом, то скільки більше – його домашніх.
Тож ви їх не лякайтесь. Нема нічого схованого, що не виявиться; нічого тайного, що не стане знаним.
Що вам кажу в темноті, кажіть те при світлі; і що ви чуєте на вухо, голосіть з покрівель.
Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; а бійтесь радше того, хто може погубити душу і тіло в пеклі.
Хіба не за шага продається пара горобців? А проте ні один із них не впаде на землю без волі Отця вашого.
А вам же все волосся на голові пораховано!
Не бійтесь, отже: ви вартніші за багатьох горобців.
Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем небесним.
Хто ж мене зречеться перед людьми, того й я зречусь перед Отцем моїм небесним.

В сьогоднішньому Євангелії, тричі чуємо «не лякайтесь»! 

Перше, говорить не боятися тих, хто буде обговорювати, називати можливо якимись недобрими словами. Бо все таємне виявиться. Чи в Твоєму житті траплялись моменти, коли хтось говорив про Тебе, твою віру і сповідування християнських цінностей недобрі речі, обмовляв. Чим було наповнене Твоє серце в такі моменти?

Друге, говорить не боятись тих, хто може вбити тіло, а душі вбити не може. Чи чуючи ці слова відчуваєш страх за власне життя, чи радше силу втому, що твій супротивник є обмеженим. 

І нарешті третє «не лякайтесь», що говорить про Твою ціну і вартість. Щось особливе між Тобою, і тим хто знає Тебе цілого. Коли слухатимеш уривок знову, зверни увагу саме на цю частину. 

Поговори з Господом про Те, що щойно почув, про власні страхи. Хай Твій діалог буте простим і довірливим, як між двама приятелями, котрі давно знають одне одного. 

Слава Отцю і Сину і Святому Духові

 

 

14 липня, неділя

15 неділя Звичайного періоду

Лк 10, 25-37

Притча про милосердного самарянина є відома нам з дитинства. Але по-справжньому пізнати будь-яке вчення Христа, можливо тільки тоді, коли Його слова, стануть для нас правилом життя.

Слово Боже походить з Євангелія від Святого Луки 10, 25-37

І ось якийсь законовчитель устав, щоб його випробувати, та й каже: “Учителю, що мені робити, щоб вічне життя осягнути?”
А Ісус мовив до нього: “В законі що написано? Як там читаєш?”
Озвався той і каже: “Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією твоєю душею і всією силою твоєю і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як себе самого.”
“Ти добре відповів”, сказав (Ісус), “роби це й будеш жити.”
Та той, бажаючи себе самого виправдати, каже до Ісуса: “А хто мій ближній?”
Мовив тоді Ісус, кажучи: “Один чоловік спускався з Єрусалиму до Єрихону й потрапив розбійникам, що його обдерли й побили тяжко та й пішли геть, зоставивши півмертвого.
Випадком ішов якийсь священик тією дорогою; побачив він його й, збочивши, пройшов мимо.
Так само й левіт прийшов на те місце, глянув на нього й пройшов мимо.
Але один самарянин, що був у дорозі, зненацька надійшов (на нього) й, побачивши його, змилосердився.
Він приступив до нього, перев'язав йому рани, полив їх оливою і вином; потім посадив його на власну скотину, привів до заїзду й доглянув за ним.
На другий день він вийняв два динари, дав їх господареві й мовив: Доглядай за ним, і те, що витратиш на нього більше, я заплачу тобі, коли повернуся.
Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що потрапив розбійникам у руки?”
Він відповів: “Той, хто вчинив над ним милосердя.” Тоді Ісус сказав до нього: “Іди і ти роби так само.”

З історії ми знаємо, що Іудеї ворогували з Самарянами і вважали їх людьми невірними та нікчемними. Однак Ісус, на прикладі самарянина, навчає нас, що для здійснення милосердних вчинків, немає поділу між людьми. І щоб отримати Життя Вічне, ми маємо стати ближнім, навіть ворогові.
Подумай, хто для тебе є твоїм ближнім, а для кого ти, можеш ним стати?

За Євангелієм, наш "ближній" це є кожна людина, незалежно від її кольору шкіри, національності, політичних чи релігійних переконань, і притча про милосердного самарянина, як і все Євангеліє, стирає межі між поняттями "свій" і "чужий", "близький" і "далекий".  Для Бога всі люди близькі, вони є Його найдорожчим творінням. Ми маємо поселити в наше серце свідомість, про абсолютну цінність кожної людської особистості. А на свого ворога, подивитися через призму Божественної любові. Адже Христос, помер на хресті також і за нього.  Наш ворог, неприятель - не порожнє місце, а творіння Боже, що носить Його образ і подобу. Запитай себе: Чи у моєму житті, біда та милосердя, не мають національного, політичного або релігійного поділу?

Притча, яку дав нам Господь, також вчить нас ієрархії цінностей: на першому місці має бути людина, вчить, що хворий, жебрак, злодій, ворог, є вище за своєю цінністю, ніж абстрактна ідея загального, державного або церковного блага, вище традицій і канонів. Богоподібність людини визначається її людяністю. Байдужість ранить і вбиває.

Помолимося, щоб ми завжди були близько тих, хто потребує нашої допомоги й подякуємо Господу за людей, які у важкі хвилини нашого життя не були байдужими до нас.

Слава Отцю...

 

 

15 липня, понеділок

Св. Бонавентури

Mт 10,34 – 11,1

На початку цієї молитви зверни всі свої думки і своє серце до Ісуса. Попроси Святого Духа , провести тебе через цю молитву.

Сьогоднішнє слово Боже походить з Євангелія від Святого Матвія 10,34 – 11,1

Не думайте, що я прийшов принести мир на землю. Не мир прийшов я принести на землю, а меч.
Я прийшов порізнити чоловіка з його батьком, дочку з її матір'ю і невістку з її свекрухою.
І ворогами чоловіка будуть його домашні.
Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене.
Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене.
Хто своє життя зберігає, той його погубить; а хто своє життя погубить задля мене, той його знайде.
Хто вас приймає, той мене приймає; а хто мене приймає, той приймає того, хто мене послав.
Хто приймає пророка, тому що він пророк, той одержить пророчу нагороду, і хто приймає праведного, тому що він праведний, той одержить праведничу нагороду.
Хто напоїть, як учня, одного з цих малих тільки кухликом холодної водиці, істинно кажу вам, той не втратить своєї нагороди.

Сьогоднішній уривок з Євангелія, мабуть є досить складним для нашої людської натури, або скоріше назвемо його незручним для нас. Адже в ньому, Господь не обдаровує нас, так як ми звикли, але вимагає повної відданості, самозречення. І Його слова звучать досить однозначно. Від чого ти готовий відмовитися у своєму житті, щоб знайти  вільне життя в любові Ісуса?

Що означає любити понад усе і прагнути життя так, щоб відмовитися від найдорожчого та відсікти те найцінніше? Можливо тобі у нагоді стане  історія, яка трапилася у 2003 році, альпініст, Арон Ралстон, впав в ущелину, де на нього, несподівано скотився важкий валун і придавив йому руку. Певний запас провізії допоміг Арону прожити в пастці 5 днів, однак, коли їжа і вода закінчилися, перед Ралстоном постало питання - жити чи вмерти. Він так любив життя і прагнув повернутися до рідних, що ампутував власну руку і таким чином зумів дістатися з ущелини. Сьогодні Арон веде повноцінне життя, є прикладом мужності i героїзму. Так само як він прагнув жити, ми Християни маємо запрагнути Вічного Життя, бути готовими пожертвувати тим, що тримає нас на дорозі до спасіння,  та перешкоджає нам жити в любові до Господа.

Те що ми Християни, не гарантує нам так званого «святого спокою», та легкого і приємного життя, адже подекуди ми перебуваємо в конфлікті з цим світом, який є далекий від вчення Ісуса. Навіть переживаємо внутрішні конфлікти, коли наше Его, наші бажання вступають в боротьбу з нашою християнською свідомістю. Тому Ісус говорить про необхідність прийняття свого хреста. Бог гарантує небо тим, хто вибрав життя з Ним і в Ньому.

На кінець, відкриємо своє серце для Ісуса і попросимо, щоб ми знайшли своє життя в ньому.

Слава Отцю...

 

 

16 липня, вівторок

Пресвятої Діви Марії з гори Кармель

Mт 11, 20-24

Де б ти зараз не був, відчуй присутність Бога, Його дію в тобі, придивися до чудес які є навколо тебе. 

Сьогоднішнє слово Боже походить з Євангелія від Святого Матвія 11, 20-24

Тоді Ісус почав докоряти тим містам, у яких відбулося найбільше його чуд, за те, що не покаялися.
“Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Витсаїдо! Бо якби чуда, що в вас відбулися, сталися в Тирі й Сидоні, вони б давно покаялись у волосяниці та в попелі.
Тому кажу вам: Тирові й Сидонові судного дня легше буде, ніж вам.
Та й ти, Капернауме, чи піднесешся попід небеса? – Аж до аду зійдеш! Бо якби чуда, які в тебе відбулися, сталися в Содомі, він лишився б аж досі.
Тому кажу вам: Землі Содомській легше буде судного дня, ніж тобі.

Інколи нам здається, що якби ми жили за часів апостолів, і мали б можливість бачити Ісуса, перебувати з Ним, ми б також стали святими і мали сильну віру як і апостоли. Виправдовуємося, що нам є набагато важче повірити, адже ми маємо лише Боже Слово. Але подивимося на це з іншого боку. Бог до апостолів прийшов у людській подобі і нічим не відрізнявся від інших людей, так само як і всі, Він мав необхідність їсти, пити, відпочивати, до того ж називав себе Сином Божим, і звичайно деякі люди з презирством говорили: "Хіба це не син Марії і Йосипа?" Як тоді, мали розпізнати в Ньому, в людині - Бога, який створив небо та землю?  

Сьогодні в словах Ісуса, звернених до міст, в яких відбулося найбільше чудес, ми чуємо Його розпач і смуток: "Горе тобі!" Ми так звикли до всього що нас оточує, і стали настільки байдужими, що перестали помічати ті чудеса які відбуваються щодня в нас і навколо нас. Ми прагнемо знаків, чудес і сенсації. Щоб ікони плакали, а море розступилося. Але дивлячись на те, як плаче на іконі Діва Марія, чи ми увіруємо, покаємося, станемо ближче до Бога? Для тих, хто має віру, чудеса не потрібні, а для тих, хто не має віри, їх недостатньо.

Правдива, незламна віра не спирається на знаках, її фундаментом  є відчуття близькості Бога, Його дії в нас, відчуття краси життя згідно з Євангелієм.

Подякуємо Богу за всі ті чудеса які ми маємо навколо. І намагаймося помічати їх щодня.

Слава Отцю..

 

 

17 липня, середа

Богдана, Олексія, Ядвіги

Mт 11, 25-27

Відчуй що ти зараз стоїш в присутності Ісуса, який з захопленням та пошаною, вихваляє Свого Отця.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Святого Матвія 11, 25-27

Тоді ж Ісус заговорив: “Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти затаїв це від мудрих та розумних і що відкрив це немовлятам.
Так, Отче: бо так тобі було довподоби.
Все передане Мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити.

Сьогодні в Божому  Слові ми чуємо :” Бог затаїв це від мудрих та розумних, і відкрив немовлятам”,...в алегорії - простим людям.  Знаємо, що Ісус ніколи не засуджував силу розуму, освіченість, і не вихваляв дурість, однак Він засуджує інтелектуальну гординю і хвалить простоту. Книжники, равини, були освіченими людьми, але з тим, дуже гордими, їм було важко зізнатися, що вони чогось не знають, не розуміють, і що прості люди, часто стоять ближче до Бога, ніж вони - мудрі равини. Подумай яким чином ти намагаєшся пізнати Бога?

Щоб знати про Бога, нам достатньо прочитати про Нього, але щоб пізнати Його Велич і Любов, нам потрібно відкрити своє серце для Нього. Бути як діти. Інколи ми хочемо зрозуміти Бога розумом і підпорядкувати духовний світ розумному, шукаємо логічних пояснень. Але Істина про Бога перевищує людський розум. Ми ніколи не бачили 3 кг любові і 7 метрів співчуття, але ми відчуваємо ці речі, хочемо їх мати, страждаємо коли їх не маємо. Потрібно усвідомити границі нашого розуміння, і те, що ми не все можемо пояснити розумом, що тільки наша смиренність, простота та відкрите серце, дозволить нам наблизитися до Бога і відчути Його присутність.

Це не наш розум і освіта, не дозволяє відкрити Бога, тільки гордість за те, що ми їх маємо. І не глупство і дурість нас до Нього наближає і переконує в Його існуванні - тільки наша скромність і смиренність.

Просимо Святого Духа про Дар Мудрості. Щоб ми завжди прагнули знань, які є відкриті для нашого розуму, але завжди мали відкрите серце для пізнання того, що є поза межами нашого розуміння, щоб зрозуміли що Мудрість Божа, є більшою за людську мудрість.

Слава Отцю...

 

 

18 липня, четвер

Св. Ядвіги

Mт 11, 28-30

Сьогодні Ісус запрошує тебе прийти до Нього, зі своїми проблемами, труднощами і відпочити разом з Ним. Затримайся біля Нього, відчуй Його турботу та доброту Його серця.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Святого Матвія 11, 28-30

Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас.
Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим.
Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий

Є якийсь парадокс у словах Ісуса. Він говорить нам прийти до Нього, коли ми втомлені і обтяжені. А разом з тим, пропонує нам взяти ще і Його тягар, називаючи його любим. Пригадай ті моменти життя, коли було тобі важко, самотньо. Де ти черпав свої сили? З ким ти перебував?

В сьогоднішньому уривку, нам Ісус, мабуть подібний, не стільки до люблячого тата, скільки до турботливої мами. Уяви собі чи пригадай, коли ти збирався у якусь складну подорож, можливо паломництво, і твоя мама, просила зайти до неї перед цією виправою. Ти приходиш, вже з важкою сумкою, а вона тобі починає вкладати ще додаткові речі: плащик від дощу, панамку, пластирі... І твій рюкзак стає вже надзвичайно важким, ти не можеш його підняти, але береш і вирушаєш. І відчуваєш полегшення, коли під час грози, згадуєш про свій плащик, і про панамку під палючим сонцем, і що пластирі захищають твої ноги. Господь з турботи до нас, з великої любові, робить те саме.  Він не говорить:" Я не буду замість тебе, нести всі твої проблеми, але Я полегшу твою подорож"

Якщо ми пам'ятаємо про Божу любов, і любов до ближніх, то це ярмо яке ми беремо, для нас стає дійсно любим. Є історія, як чоловік зустрів маленького хлопчика, який ніс на спині, ще меншого паралізованого хлопчика. "Це дуже важкий тягар для тебе ", - сказав чоловік. "Це не тягар - це мій брат"- відповів хлопчик. Тягар, який дано в любові і який несуть з любов'ю - завжди є легким.

Подякуємо сьогодні Господу, за Його турботу, за Його любов та за людей які є поруч нас.

Слава Отцю...

 

 

19 липня, п'ятниця

Вікентія, Водислава

Мт 12, 1-8

Стань в присутності Ісуса і подивися, наскільки ти готовий піти за Ним, знати Його, слухати Його. 

Сьогоднішнє слово походить з Євангелія від Святого Матвія 12, 1-8

Того часу Ісус проходив ланами в суботу. Учні ж його, зголоднілі, заходилися рвати колосся і їсти.
Побачили це фарисеї і кажуть до нього: “Он твої учні роблять те, чого не можна робити в суботу”.
Він відповів їм: “Хіба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів був він і ті, що були з ним?
Як ото він увійшов у .дім Божий і спожив хліби покладання, яких, за винятком самих священиків, не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були,
Або хіба ви не читали в законі, як священики в суботу порушують у храмі суботу й провини не мають?
Я ж: кажу вам, що тут більше, ніж храм.
Якби ви зрозуміли, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви, – ви б безвинних не осудили.
Бо Син Чоловічий – Господь і суботи.

Євангеліє - є найважливішим, найвищим законом. Все Євангеліє, спирається на любові. Любов - це не емоція, як ми звикли думати, це принцип дії, це є наше відношення, ставлення до наших ближніх, це наші стосунки з людьми та Богом. Інші закони мають цінність, якщо вони є сумісні з цією Любов'ю. Адже усі правила, повинні служити людині, а не людина правилам, закони не можуть бути більш важливими, ніж сама людина і її добро. Чому так важливо бути милосердним?

Ісус навчає нас, що Милосердя важливіше за будь-яку жертву. Бог прагне, щоб ми були милостиві один до одного; щоб ми не шукали способу засудити ближнього, тільки шукали спосіб пробачити та допомогти йому. Разом з тим, допомога тим, хто її потребує, не може бути тільки теорією, але має стати правилом нашого повсякденного життя. Це не означає, що ми маємо бути наївними й виконувати постійно чиїсь забаганки та примхи. Але добрі вчинки, прояв милосердної любові і служіння ближньому є понад усе. Чи твої слова завжди є згідні з твоїми вчинками

Ми можемо проводити багато часу в Храмі, молитися, і дотримуватися усіх канонів, але разом з тим, бути нетерпимими до людей поруч, засуджувати їх, принижувати та бути байдужими. Але зараз, слухаючи ще раз, сьогоднішнє Слово Боже, можливо ти почуєш відповідь, що Богу є миліше...

Попросимо Святого Духа допомогти нам відкритися на вчення Ісуса і щоб наші слова завжди були згідними з нашим вчинками.

Слава Отцю...

 

 

20 липня, субота

Св. Аполінарія

Мт 12, 14-21

Спробуй уявити собі що ти є присутній під час конфлікту Ісуса з фарисеями, придивися до Його поведінки, прислухайся до Його Слів.

Сьогоднішнє Слово Боже походить з Євангеліє від Святого Матвія 12, 14-21

А фарисеї вийшли звідти й радили на нього раду, щоб його погубити.
Довідавшись про це, Ісус пішов геть звідси. Слідом за ним пішла сила народу: він оздоровив їх усіх,
але суворо наказав їм його не виявляти,
щоб збулося сказане Ісаєю пророком:
“Ось мій слуга, якого я вибрав, улюблений мій, що його душа моя собі вподобала. Я покладу на нього духа мого, і він звіщатиме поганам .правосуддя.
Він не буде ні змагатися, ні кричати і голосу його ніхто не буде чути на майданах.
Він очеретини надломаної не доломить і гнота тліючого не загасить, аж поки не доведе право до перемоги.
На його ім'я будуть надіятися погани.”

Протягом свого земного життя Ісус, мав ряд конфліктів з фарисеями, ці дискусії полягали на відмінностях в тлумаченні релігійних норм, та різному розумінні відносин з Богом. Аргументи Ісуса були незаперечні, Він позиціонував себе на користь любові та милосердя. Євангеліє сьогодні показує нам справжню трагедію, і вона не в наших відмінностях, але в нашому способі їх прийняття, в нашій тенденції до усунення інших: ігнорувати, принижувати, підпорядковувати, та навіть вбивати. У чому джерело твоїх конфліктів?

Конфлікти є частиною життя, і ми вважаємо, що їх походження полягає на тому, що ми відрізняємося один від одного. Однак, якщо ми підемо глибше, справжня причина людських конфліктів не в тому, що ми різні; Бог створив нас унікальними і неповторними, і  це чудово. Коренем конфліктів є неприйняття наших розбіжностей, кожну інакшість ми розглядаємо як загрозу нашій особистій недоторканності, як особисту атаку. Скільки разів, коли хтось висловлював свою точку зору, відмінну від твоєї, замість того, щоб вислухати, прийняти іншого таким, яким він є, з його особистою історією, його ранами,  ти починав свою самооборону або пряму атаку?

Подивимося як Ісус реагує: «Але Ісус дізнався, він пішов звідти, і багато пішли за ним ...» Він не збирався вступати в суперечку з фарисеями, які вирішили Його знищити, Він просто йде з дороги.Нам потрібно вчитися вирішувати конфлікти без атак. Наші відмінності є можливістю для взаємного збагачення та зростання. Любов та повага до іншого, мають стати основою для вирішення конфліктних ситуацій.

Просімо Господа, щоб Він дав нам світло, і ми обрали шлях Істини, шлях Любові. Також помолимося за людей, які є агресивними до нас, тільки тому, що ми маємо іншу точку зору.

Слава Отцю...