Friday, 30 липня 2021

За хвилину почую нові притчі про Небесне Царство. Постараюся приготувати свій розум та серце на уважне слухання Божого Слова.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Матея 13, 44-54.

Сказав Господь притчу оцю:
44. Царство небесне подібне до скарбу, схованого в полі, що чоловік, найшовши, ховає і, радіючи тим, іде й продає все, що має, і купує те поле.
45. Царство небесне іще подібне до купця, що шукає добрих перел. 46. Найшовши одну дорогоцінну перлину, іде, продає все, що має, і купує її.
47. Подібне також царство небесне до невода, що, закинутий у море, набрав усякої всячини. 48. Коли він виповниться, тягнуть його на берег і, сівши, збирають, що добре, в посуд, а непридатне викидають.
49. Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і відділять злих від праведних 50. і кинуть їх до вогненної печі: там буде плач і скрегіт зубів.
51. – Чи ви це все зрозуміли?
– Так – йому відповіли.
52. Тоді сказав їм:
Ось чому кожний книжник, навчений про царство небесне, подібний до господаря, який виймає зі свого скарбу нове і старе.
53. Як же Ісус скінчив ці притчі, пішов звідти. 54. Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі.

Господь Ісус Христос продовжує свою розповідь про Небесне Царство. Сьогодні ми почули іще три порівняння, які мають допомогти нам зрозуміти його сутність. Перші два образи: чоловіка, який знайшов скарб на полі та купця, який знайшов дорогоцінну перлину. Обидві алегорії говорять нам про абсолютну та найбільшу цінність Божого Царства. Воно варте того, щоб заради нього віддати все інше, що ми тільки маємо, тобто вже саме по собі є чимось найціннішим від усього, що ми можемо мати чи придбати впродовж нашого життя у цьому світі. А ще ті два образи нам радять добре розважити, що саме і в який спосіб ми можемо заінвестувати в своє небесне майбутнє.

Наступний образ – це порівняння Царства до рибальської сіті, яка набирає найрізноманітніший улов. Це може бути і цінна поживна риба, а може бути і щось зовсім непридатне, чи, наприклад, просто сміття. В чомусь ця притча перегукується з нашою попередньою притчею про пшеницю і кукіль, над якою ми розважали нещодавно. В Божому Царстві, у Христовій Церкві, в якій воно себе проявляє, і яке є між нами вже тут і тепер, ми можемо зустріти всіляке: і добре і погане, і праведне і грішне, чесне і підле. Таке може бути в наших християнських родинах, спільнотах, парафіях. Інколи так прикро і неприємно буває явно досвідчити щось огидного, що спонтанно хочеться відкинути геть усе: і святе і грішне. Проте, на все є свій час: і щоб збирати все докупи, і щоб відділяти добре від злого.

Останній образ – це подоба мудрого господаря, який має добре впорядковану скарбницю. В цій скарбниці знайдеться місце для всього: і для старих і для нових речей. Все знайде свій вжиток у відповідний час. Здається, подібним мало би бути ставлення і християнина до своєї традиції: цінувати і берегти речі, обряди, звичаї з минулого, але й не боятися шукати і набувати чогось нового, дотепер нечуваного і небаченого.

Господи, навчи мене добре розуміти правду про Твоє Царство та стати добрим громадянином Небесної Вітчизни!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.