Thursday, 29 липня 2021

Господь пояснює притчу своїм учням. Постараюся і я відкрити свій розум, щоб могти добре розуміти слова Ісуса.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Матея 13, 36-43.

36. В той час, коли Ісус прийшов додому, підійшли до нього його учні й кажуть:
– Виясни нам притчу про кукіль, що на полі.
37. Він у відповідь сказав їм:
– Той, хто сіє добре зерно – це Син чоловічий; 38. поле – це світ; добре зерно – це сини царства; кукіль – це сини лукавого; 39. ворог, що його посіяв – це диявол; 40. жнива – це кінець світу; женці – це ангели. Так, як збирають кукіль і в вогні палять, так само буде при кінці світу: 41. Син чоловічий пошле своїх ангелів, які зберуть із його царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня, 42. і кинуть їх до вогненної печі: там буде плач і скрегіт зубів. 43. І тоді праведні засяють, як сонце, в царстві Отця свого.
Хто має вуха, нехай слухає.

Учні просять Ісуса, щоб той пояснив їм притчу про бур’яни на полі. Ми теж чули її позавчора і розважали над нею. Здається, учні не до кінця впевнені у своїй спроможності витлумачити всі алегорії, вірно зрозуміти всі порівняння. Тому звертаються до свого Вчителя. Нам також трапляється в житті щось не зрозуміти чи чогось не осягнути. Напевно, в подібних ситуаціях варто пошукати допомоги в когось, хто краще нас знається на тому, що в нас викликає певні труднощі.

До кого ми можемо звернутися по допомогу та за поясненнями, коли нам щось не ясне? Звичайно, в усіх ситуаціях є добрим просити про благодать світла і розуміння в Бога, бо Він є Той, Хто дає правдиву мудрість. Також не варто уникати і звичайної людської поради, бо багато хто з людей має достатню компетенцію, щоб допомогти нам в тій чи іншій ситуації. Не варто протиставляти ті дві види допомоги – людську та Божу. Бог є джерелом всілякого знання і розуміння, але Він також сотворив і людський розум, щоб і ми могли давати раду як власним проблемам, так і труднощам наших ближніх.

Отже, Ісус пояснює притчу про поле, пшеницю і кукіль. Кожному образу притчі відповідає певна реалія духовної дійсності. Особливий фокус же робиться на образі кінця світу. Кінець світу тут – це остаточне відокремлення добра і зла. Те, що зле – буде назавжди видалене з буття і не ввійде до Божого Царства. А те, що добре – набуде свого справжнього значення і слави. Коли ми в нашому житті зустрічаємося зі злом, то часто питаємо, чому Бог Його дозволяє, чому не знищить вже тепер, тут і зараз. Ця притча на все це добре відповідає: «Хто має вуха, нехай слухає».

Господи, даруй мені твоє правдиве світло у розумінні речей – як духовних, так і звичайних!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.