Wednesday, 28 липня 2021

За хвилину почуємо ще дві притчі про Небесне Царство. Просімо про благодать мудрості, щоб за простими образами звичайних речей розпізнати Божу правду.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Матея 13, 31-36.

31. Сказав Господь притчу оцю:
Царство небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік і посіяв на своїм полі. 32. Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться па його гілках.
33. Ще іншу притчу оповів їм:
Царство небесне схоже на закваску, яку бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне.
34. Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого, 35. щоб збулося сказане пророком:
Уста мої відкрию в притчах,
оповім тайни, сховані від початку світу.
36. Тоді він відіслав народ і прийшов додому.

Наступні дві притчі про Царство. Перша нам говорить про зовнішнє зростання Небесного Царства за допомогою образу маленького зернятка насіння гірчичного дерева. Якщо ми візьмемо таке зернятко собі у руки, то воно видаватиметься зовсім крихітним, його легко знищити, зіпсувати чи загубити. Але якщо його посіяти у придатну землю, то вже незабаром з нього виникне велика, потужна рослина. Так і з тим, що Боже. Яким би малим та зовнішньо незначним воно не було на початку, у відповідних умовах воно виросте і розів’ється.

Якщо перша притча розповідає нам про зовнішній аспект зростання Божого Царства від чогось малого до великого, то друга наголошує насамперед внутрішній вимір Царства. Це образ закваски. Закваска також на початку є чимось маленьким у порівнянні з тим тістом, до якого її додають. В результаті дії закваски кількість інгредієнтів не змінюється, хоча й тісто росте в об’ємі. Але насамперед змінюється внутрішня характеристика цілого продукту, який набуває нових фізичних, хімічних та смакових якостей.

Кожен із нас, християн, учнів Ісуса Христа, також може бути таким зернятком чи закваскою. Те, що ми робимо у цьому світі, на початку може бути чи видаватися малим, майже непомітним, не дуже й то важливим. Але, маючи в собі Божу силу, воно поступово зростатиме до чогось великого та визначного. Крім того, наша присутність у світі, подібно до закваски у тісті, змінює цей світ, надаючи йому нових якостей та смаку. Який  з цих образів більше відповідає моєму самовідчуттю та світосприйняттю? Чи я відчуваю себе зернятком, чи, може, закваскою?

Господи, даруй мені твою силу та якість, щоб змінювати світ, перетворюючи його на Твоє Царство!

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.