Monday, 19 липня 2021

Сьогодні ми почуємо про зцілення сухорукого в суботу. Прислухаймося до слів Ісуса та просімо Святого Духа про добре розуміння євангельського Слова.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Матея 12, 9-13.

9. Одного разу увійшов Ісус у юдейську синагогу. 10. А був там чоловік з сухою рукою. І вони, щоб обвинуватити його, спитали, кажучи:
– Чи можна зціляти в суботу?
11. Він сказав до них:
– Чи є який між вами, що, маючи одну вівцю, не візьме її і не витягне, коли вона впаде в суботу в яму? 12. А скільки ж чоловік над вівцю вартніший! Тим то і в суботу можна добро чинити.
13. Тоді сказав до чоловіка:
– Простягни твою руку!
Простягнув той, і вона стала здорова, як і друга.

Закон суботи був надзвичайно важливий для фарисеїв. Юдеї були готові радше померти, аніж порушити його. Не важливо: чи у хвилини кризи, чи заради порятунку своїх життів, чи навіть для захисту своїх найближчих, юдеї не стали б щось робити в суботу та порушувати закон. В епоху макавейських повстань юдеї ховалися у печерах пустині і коли Сирійський цар Антіох послав в суботу супроти них загони своїх військ, то, до певного часу, ці юдеї навіть помирали без єдиного жесту непокори чи захисту, вони не намагалися ані закрити захисні огорожі, ані навіть кинути каменя супроти ворога, адже битися чи навіть захищатися – означало порушити закон суботи. Потім все ж таки вирішили: «Будемо битися і в суботу». А на твою думку, як має виглядати святкування дня Господнього?

Ісус не скасовує закону суботи, але демонструє нам, що в релігії закони та правила не є чимось найважливішим. Безперечно, що святкування Дня Господнього є дуже важливим, але Бог прагне чогось більшого, ніж просто уникання роботи в неділю чи відвідування Церкви в цей день. Інколи люди дуже ревно дотримуються певних правил, приписів та заборон, а разом з тим нехтують вченням Христа, нехтують любов’ю, прощенням, служінням милосердю. Це не віра, не релігія, а лише певний ритуал. І для фарисеїв релігія стала таким ритуалом. Для Ісуса ж релігія була служінням любові до Бога та людини. А тобі колись виконання релігійних практик заважало допомогти тому, хто був у потребі?

Найкращий спосіб поклонятися Богові – це допомагати людям. Святі речі є справді святими лише тоді, коли вони служать нужденним та потребуючим. Коли ми стаємо перед вибором: релігійна практика чи допомога людині, то найвищим арбітром у такому питанні має бути не закон, не правило, але любов, якою є Господь.

Просимо Господа, щоб наше релігійне життя було чистим і сповненим любові та не було схожим на фарисейське, в якому під виглядом побожності нехтувалися потреби нужденних.

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.