28
03.2024
Прп. Іларіона Нового Мт 27, 27-44
0,00 / 0,00

Friday, 05 березня 2021

Різдво, Мр 15, 22; 25; 33-41
Прп. Лева, єп. Катанського

Спробуй витішити свої думки, бо сьогодні ми почуємо уривок про смерть Ісуса на Хресті. Людина народжується, щоб жити. Бог народився, щоб померти.

Сьогоднішнє Слово походить з Євангелія від Марка 15, 22; 25; 33-41.

22. В той час вояки, взявши Ісуса, повели його на місце Голготу, що значить Череп-місце.
25. Була ж третя година, коли розп'яли його.
33. А як настала шоста година, темрява наступила по всій землі аж до дев'ятої години. 34. О дев'ятій же годині Ісус скрикнув сильним голосом:
– Елої, Елої, лама савахтані? (що означає у перекладі: Боже мій, Боже мій! Чому покинув єси мене?)
35. Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали:
– Он, Іллю кличе!
36. Побіг один і, намочивши губку оцтом та настромивши на тростину, дав йому пити, кажучи:
– Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля його зняти!
37. Ісус же, скрикнувши сильним голосом, віддав духа. 38. Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху аж донизу. 39. Сотник, що стояв проти нього, бачачи, що так віддав духа, сказав:
– Чоловік цей справді був Син Божий.
40. Були там і жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія, 41. що слідом за ним ходили і йому услуговували, як був він у Галилеї, та й багато інших, що з ним були прийшли в Єрусалим.

«Боже мій, Боже мій! Чому покинув єси мене?», - чуємо крик Ісуса. Уява малює страшну картину самотності. І з нашого страху та недовіри народжується питання до Творця: «Боже, а де Ти був?  Чи дійсно Ти залишив на самоті Свого Сина? А мене, коли я буду почувати себе покинутим та почну волати, Ти почуєш?» І, чомусь, чується тільки одна відповідь: «Така моя любов, не залишав і не залишу...»

Що таке любов батьків до дитини? Одного разу, граючись, хлопчик розбив собі надбрів'я, рана була глибокою, потрібно було зупинити кровотечу, накласти шви, мама відразу вирушила з ним до лікарні. Поклавши дитину на стіл, лікарі попросили матір вийти з кабінету та приступили до процедури. Як тільки за нею зачинилися двері, вона почула пронизливий крик свого сина: «Мама, де ти? Мама, допоможи!». Чи вона не чула цього крику? Чула... і для неї він звучав найголосніше, адже відчувала його кожною клітиною свого тіла і душі. Але вона знала – те, що відбувається за дверима, є необхідним для порятунку дитини, для його життя, адже любила і боялася його втратити. І коли запала тиша та відчинилися двері, для неї вони були як завіса, як стіна, яка перешкоджала перебувати з сином... Це є людський, мізерний приклад любові до дитини, ми не знайдемо іншого пояснення, чому біль дитини є болем батьків, чому задля порятунку дітей батьки готові пожертвувати собою й усім, що мають. Одне пояснення – Любов...

Таємниця смерті Христа та Його великої жертви також не має іншого пояснення, окрім Нескінченної Любові Бога до нас. Якщо наш розум намагається знайти якесь інше пояснення цієї жертви, він відразу натикається на непрохідну стіну – нескінченність Бога проти нікчемності людини, святість Бога проти людського гріха. І тільки Безмежна Любов може подолати цю стіну та стати відповіддю.

Сьогодні просимо Господа допомогти нам довіряти Його дії в нас, навіть під час протиріч. Вірити в Його присутність, не зважаючи на сумніви.

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.